На благодійний Зимовий бал запрошує Львівська політехніка

Ректорат Національного університету «Львівська політехніка» у співдружності з Асоціацією випускників вирішили відродити традицію проведення благодійних академічних галицьких балів. Свято музики і краси відбудеться на старий Новий рік – 15 січня 2011 року в актовій залі головного корпусу університету, куди запросять представників наукової та творчої еліти, державних очільників, бізнесменів, студентську молодь, всіх, хто побажає взяти участь у цьому хвилюючому яскравому дійстві. Його мета – не лише змістовно й гарно розважити гостей, дати їм змогу поспілкуватися у тісному колі, набратися бадьорості й оптимізму на Новий рік, а й провести доброчинну акцію – збір коштів для формування спеціального фонду підтримки обдарованих студентів та студентів-сиріт.

Програма «Зимового балу у Львівській політехніці» зберігає всі усталені канони традиційного бального протоколу: дами – в елегантних довгих сукнях, кавалери – у строгих костюмах, фанфари, святкова лотерея, доброчинний аукціон, вернісаж живописних творів львівських політехніків, показові виступи артистів, фуршет і, звісно ж, нескінчена череда вишуканих бальних турів: повільний вальс, полонез, полька, фокстрот і нев’янучий і чаруючий віденський вальс…

Від часу, коли зародилася традиція влаштовувати аристократичні бали, вони завжди користувалися особливою популярністю у людей, а організація та участь у них була своєрідним світським обов’язком кожного, хто вважав себе шляхетним. В епоху Просвітництва ці традиції поступово поширилися серед представників інших соціальних прошарків, зокрема, звичай балювання перейняли міщани. Як стверджують дослідники Львова, перші міщанські бали у місті розпочали проводити ще всередині XVIII століття.

Часто влаштовувала святкові бали і Львівська політехніка. Вони вирізнялися високим рівнем організації та були дуже популярними серед академічної громади міста. Заздалегідь готуючись до балу, чоловіки здебільшого позичали чорні фраки чи смокінги в спеціальних салонах. А дівчата й молоді жінки пильно стежили за тодішніми модними тенденціями. До того ж обраний фасон зберігався у суворій таємниці, аби хтось інший не прийшов на бал у схожій сукні. Молоді люди охоче  відвідувала курси танців, де вони, окрім танцювальної вправності, обов’язково вивчали ще й бальний етикет.
Невід’ємною частиною балу був фуршет. У музеї історії Львівської політехніки на одній із експозицій розміщене меню їдальні, датоване груднем 1889 року. Що тоді вживали шановні львівські професори? Обід: канапки, черепаховий суп, судак a la Chambord, сідло косулі в порічковому соусі, індичка a la Crème, морозиво-бомба з мандаринками, кава, коньяк, мадера, лікери…

Бал – урочистий  захід, якому притаманний свій церемоніал і правила поведінки. Бальний етикет – не просто формальне дотримання певних канонів поведінки, це, перш за все, норми, якими ми керуємося, як правило,  і в повсякденному житті, щоб мати репутацію людини освіченої і вихованої.

Отже, нагадаємо, бодай побіжно, основні вимоги щодо вбрання і поведінки учасників балу:

Зазвичай, у запрошенні на бал вказується форма одягу, але є універсальне правило як для джентльменів, так і для пань: одяг повинен бути елегантним, святковим, достатньо простим, кількість прикрас – відповідною.  Для чоловіків це – смокінги, темні костюми, білі сорочки з метеликами, взуття має бути зручним для танців, для військових – парадна форма. Для пань – сукні повної довжини, зачіски з підібраним волоссям, туфлі закриті і на підборах. Рукавички і шалі завжди були еталоном вишуканого смаку.

Пам’ятайте, бал – це  вихід у світ, а отже, якою буде ваша поведінка у цей вечір, так до Вас і будуть ставитися надалі.