У пошуках медових рік

Історія відкриття магазину натурального меду

Питання органічних продуктів в Україні щойно зараз починає набувати актуальності: раніше просто не було інших, аніж органічні. Тепер турботливі мами, прибічники здорового способу життя або ж просто гурмани починають прискіпливо читати етикетки у супермаркетах, а ресторатори все більше звертають увагу на продукти локальних виробництв та маленьких господарств.

Особливо актуальним стає питання «натурпродуктів» у містах – там навіть на базарі навряд чи зустрінеш бабусю, яка постійно продає щось зі своєї господарки, і якій можна довірити здоров’я родини без застережень. Хтось примиряється з реальністю і далі купує до столу те, що найпростіше дістати, а хтось – починає шукати вихід. І знаходить його не лише для себе, але і для інших. Часом так виникає маленький родинний бізнес.

Герої нашої оповіді шукали не за перепелиними яйцями чи іншими рідкісними делікатесами, а за простим, проте справжнім медом. І зрозуміли, що шукають не тільки вони. Багато їхніх друзів у Києві, Харкові та Львові теж не знали, де дістати хороший, пахучий, справді лікувальний та смачний мед. Так Андрій та Уляна Лазорко, весела і активна молода пара зі Львова, створили собі та іншим на радість інтернет-магазин «Весела Бджілка», де пропонують мед із цілої низки маленьких приватних пасік з усієї України.

Вже зараз у «Веселій Бджілці» можна замовити солодкий і корисний смаколик з Сумщини, Чернігівщини, Івано-Франківщини та Тернопілля. Для тих, хто ще не визначився з вибором – є нагода спробувати різні сорти у добірці, і обрати свій улюблений. Та найцікавіше в усій цій справі – особиста зацікавленість «бізнесменів».

Андрій та Уляна не просто продають, вони справді власноруч обирають та готують для покупців усі меди. На сайті публікуються і їх перші досвіди на пасіці, і фотозвіти з подорожей (навіть у далеких краях типу Марокко вони знайшли і роздивилися місцеві вулики та автентичний мед!), і корисні поради щодо зберігання та вживання меду. Втім, найкраще – поговорити з ними особисто, і відразу стає зрозуміло, що з такою легкістю та запалом беруться тільки за омріяну справу.

— Андрію, розкажи, з чого це все почалося? Як виникла така ідея?

— Ми самі, і вся наша родина дуже любимо мед. І у нас, львів’ян, ніби немає проблеми дістати смачний і якісний мед: у когось є бабця в селі, у бабці сусіди, у сусідів пасіка. Кожен кожного знає. Натомість у Києві, наприклад, мої друзі змушені обирати магазинний мед або купувати з базару – і якість у обох випадках сумнівна. По-друге, люди зі Сходу України не мають змоги купити карпатський мед. Був ти у Трускавці, посмакував, і скільки можеш з собою взяти – стільки і забрав. А потім все, ніде не дістати. Вже за перший місяць у нас був такий покупець. Він фермер десь з Півночі України, знайшов наш сайт, і написав, що був у Моршині на відпочинку, йому дуже сподобався карпатський мед, і він його замовив – навіть оплату поштою переказував, бо картками не користується. Такі моменти тільки підтверджують, що це хороша ідея, і справді потрібна послуга.

— Добре, але ж мед – традиційні українські солодощі, невже досі ніхто до такого не здогадався?

— В Україні, як я можу судити з власного аналізу ситуації, є велика інтернет-спільнота пасічників, але суто професійна. Вона не розрахована на покупців, там спілкуються задіяні у справі люди про свої спеціальні штуки – як доглядати бджоли, і обмінюються спеціальними продуктами бджолярства – вощиною, маточним молочком тощо. Є ще один варіант – натрапляв на десяток таких сайтів: тато має пасіку, а діти самостійно зробили такий-сякий сайт, а потім самі про нього забули, і кілька років не оновлювали. А просто і без проблем купити хороший мед ніде. Тим більше, з маленьких пасік, а не з промислових виробництв, оскільки приватні господарі справді відповідальні за якість свого продукту, і роблять усе як для себе. Це ще один принциповий для нас момент: ми майже всюди їздимо особисто, знаємося з господарями, качаємо разом з ними мед, навіть з бджолами знайомимося (сміється).

— Не боїшся? Ти ж не пасічник, можуть покусати…

— Ні, бджіл не боюся. Це ж корисно, та і не боляче. От оси – то інша справа!..

— А сам коли будеш пасіку заводити?

— О ні, то поки що не для мене. Біля пасіки треба бути, пильнувати, треба знати і дуже розумітися. До того ж, цього зазвичай ледь не змалечку вчать – батько сина, дідо онука, і так далі. Це ж майже завжди родинна справа. Так що це вже на старість, коли у мене буде багато часу.

 

— У якому «форматі» ваш мед потрапляє до споживачів?

— Ми самі його розливаємо, пакуємо і навіть доставляємо особисто – якщо це замовлення в межах Львова.

 

— Вдома?!..

— Звісно ні. Ми облаштували окреме приміщення, там є стелажі, і все зберігається у правильних умовах – хоч мед і не псується, проте варто пильнувати все одно. Спочатку ми думали організувати це інакше, але розливати мед на пасіках – дуже незручно. Ніхто не хоче з тим бавитися. Тримати його у великих посудинах теж неможливо – натуральний мед загусає, потім його складно фасувати. Тому ми самі розливаємо його «свіжаком», і гарно пакуємо: ми з Уляною тепер спеціалісти у найрізноманітніших нюансах пакування… Уявляєш, є спеціальні ножиці, від яких тканина не розтріпується! Етикетки, стрічки – все це ми робимо власноруч. І в цьому теж своє задоволення – бачити весь шлях, бути його учасником, і бачити втішені обличчя покупців.

 

— А якщо покупці не зі Львова?

— Ми відправляємо «Новою Поштою» - зручно, усюди є філіали, найпоширеніша служба доставки.

— І які перспективи «Веселої Бджілки» ти бачиш? Що змінилося від вашого старту і дотепер?

— Ми стартували, фактично, тільки місяць тому. Наразі я бачу успішний розвиток – вже є продажі, я задоволений ними. Хочемо робити мед з горішками, різдвяний мед, різні добірки медів. Ще один цікавий напрямок – це співпраця з кав’ярнями. Бо уважні власники теж шукають якісні продукти. Наш мед вже зараз можна скуштувати у «Старих Мурах» у Львові, наприклад. Однозначно буде зростати асортимент, бо ми постійно вишукуємо нові пасіки. Скоро зима, а взимку без меду нікуди!