Фото з panorama.pl.ua
Про це мали би попереджати таблички перед входом у парки й лісопаркові зони міста, але оскільки таких немає, і керівники парків не виконують приписів санепідемстанції, то все більше львів’ян стають тими бідолахами, до яких присмоктуються природні кровопивці. Не зважати на них неможливо – заносять смертельні хвороби.
Заходжу у кабінет до ентомолога обласної санепідемстанції Ольги Вевенко – і лунає телефонний дзвінок.
- Не чекайте до завтра, - стурбовано каже в трубку Ольга Петрівна, - чим раніше витягнете кліща, тим менше буде від нього проблем. До завтра він уже стільки крові нап’ється, що стане, як стигла вишня. Їдьте у найближчий травмпункт, вони цілодобово працюють. Не витягуйте кліща самі, бо можете відірвати хоботок, а він у нього у формі якірця – заходить глибоко, а витягнути важко. Не витягнете повністю – буде нагноюватися.
- Приїхала жінка зі села Янова Яворівського району, - каже до мене, - була у лісі, привезла додому кліща - не чула, як він заліз їй у вухо. Людина не відчуває, як кліщ (розміром з просо) падає на неї з дерева чи залазить з трави, куща, як подорожує по її тілу. А він може з півгодини вишукувати ніжну шкіру - під пахвами, у паху, під грудьми у жінок, біля вух, у вухах... Коли кліщ присмоктується до тіла – також не чути, бо він виділяє спеціальну речовину, яка знеболює його вторгнення. Реакція організму може бути різною - від алергії на стороннє тіло до симптомів, схожих на ГРВІ: підвищення температури тіла, ломота у м’язах, слабкість... Хтось думає, що застудився на природі, біжить в аптеку по жарознижуючі ліки, а кліщ у той час сидить у тілі й робить свою підступну справу. Найнебезпечніше, що він може зробити, – занести в організм людини збудників смертельно небезпечних хвороб - кліщового енцефаліту чи кліщового системного бореліозу (хвороби Лайма). Не всі кліщі є носіями цих хвороб, тож не всі, до кого присмоктуються кліщі, хворіють.
Наприкінці травня – у червні кліщі спарюються. Самки стають більш агресивними: відкласти яйця вони можуть тоді, коли нап’ються достатньо крові. Природа так подбала, що вони відчувають наближення теплокровної істоти (це можуть бути людина, собака, корова) і, якщо у цей час сидять на дереві, - падають згори просто у ціль, перебувають на траві чи на кущі – переповзають на тіло. У кліщів немає голови – суцільне тіло, до якого прикріплений ротовий апарат.
Живуть кліщі у високій траві. Люблять хащі, зарості – тому треба регулярно скошувати траву і не сидіти під кронами старих дерев без шапок, кепок, капелюхів, в одязі на довгий рукав. Навіть штани бажано мати з тісними манжетами, які заступатимуть доступ до тіла. Не забувайте і про шкарпетки. Після роботи на дачі чи виїзду на природу весь одяг пострушуйте, добре огляньте. Знайшли кліща – не викидайте! Його треба спалити, бо навіть підошвою роздушити його неможливо. Принести цих кровопивць можна і з букетами польових чи лісових квітів, з фруктами з дачі чи ринку. Оглядайте кожні півгодини дітей, розчешіть волосся, огляньте голову, візочки з малюками не ставте біля кущів, накривайте їх капроновими накидками.
Помітили на тілі кліща? Якщо далеко до травмпункту чи поліклініки – спробуйте капнути на нього будь-яку олію (гвоздикову, анісову, піхтову), щоб перекрити доступ повітря. Він задихнеться, і тоді можна акуратно, розхитуючи пінцетом, “викрутити” його з-під шкіри. Не забудьте продезінфікувати місце присмоктування.
Цього сезону вже 38 людей звернулися по допомогу, бо присмокталися кліщі. Чотири випадки з них – після прогулянок у Стрийському парку.
У Стрийському парку був випадок, коли мама поставила візочок з трирічною дитиною під кущ, щоб заховати малюка від палючого сонця – через якийсь час дитина розплакалася, мама не розуміла, що сталося. Потім лікарі зняли з дитячої щоки аж трьох кліщів.
