Автор: Марія Шоломицька
За вікном знову весна і, як завжди, Львів. Тобто все те, чого не можна не любити. Принаймні для мене так є. Знову пахне свіжими травами, цвітом, сонцем...Пахне весною у Львові. Для мене це чомусь важливо. Важливо, що живу у Львові і що за вікном -- весна. Просто дуже люблю весняний Львів. Особливо після останніх тижнів зими, коли сіро, сумно, мокро і зимно.
А ще, мабуть тому, що навесні Львів по-особливому активний. Такий раптом стає молодий і амбітний. З далекоглядними планами на дуже глобальні перетворення. В очікуванні кардинальних змін. І ще чогось незвичайного. Мабуть, чуда. У цей час Львів дуже нагадує жінку. Здається, ось зараз вигукне: «Боже, весна! Гарна погода! Треба негайно змінювати гардероб, купувати короткі спідниці, мешти на обцасах, щось негайно робити з головою, невідомо що, але негайно. Можна щось радикальне. І головне, щоб все було нове, не таке як минулого року, бо все це вже бачили, до того ж воно і не мало особливого ефекту. А ось цього року треба зробити з собою щось таке..., щоб як ніколи раніше, і тоді з таким виглядом...неодмінно...ну навіть не знаю що...але станеться ...»
Зі Львовом так само. Він також щовесни бажає змін, йому також хочеться чогось нового, причому вже і негайно. І знову вимальовується купа планів: нові дороги, об'їзне кільце, перебудувати хрущовки, змінити старі маршрутки на нові, полатати труби, розробити генплан, нарешті почистити парки, знову розібратися із самовільним будівництвом, позабирати бабусь з картоплею з центральних вулиць, побудувати готелі, ні, багато готелів, викинути сміття, провести метрополітен і трамвайну колію до Сихова...
Це, мабуть, все-таки винна весна. Вже так склалося, що о цій порі дико хочеться змін. Хочеться засукати рукави і працювати, працювати... Цілодобово, без відпочинку. Бо тоді нарешті вже цього року, або принаймні через п'ять років, ну може через десять все буде таке-е-е ...(?) Навіть краще, ніж в Європі. Принаймні Європа точно «ахне» від здивування і всі ці зарозумілі німці, французи, швейцарці валом валитимуть як на паломництво до Львова. А Париж, Відень, Прага й інші туристичні центри зачахнуть від відсутності туристів. І Львів буде the best.
А знаєте, як у жінок відбувається реалізація глобальних планів? Вже перший похід по магазинах приводить до тями і стає зрозуміло, що на повне оновлення гардеробу грошей точно не вистарчить, а часткові зміни погоди не роблять. До того ж минулорічне раптом виявляється навіть цілком пристойним. А гроші краще залишити на літній відпочинок. На кінець, радикальні перетворення зачіски без оновлення гардеробу, закінчуються всього лиш трошки коротшою стрижкою.
Скільки себе пам'ятаю, глобальні львівські плани (як і плани львів'янок) завжди закінчувалися однаково. "Несподівано" виявляється, що грошей вистачить далеко не на все. Точніше, їх взагалі мало на що вистачить. Тоді вирішується, на чому в цьому році зекономити. Далі бажання зекономити захоплює так сильно, що вже ні на що не хочеться витрачатися. Оскільки об'їзне кільце і перебудова хрущовок виключені з плану, як нездійсненні (звичайно, поки що), то два нових мікроавтобуси і три так-сяк залатані труби вважаються непоганим досягненням на поточний період. Генплан та метрополітен потребують серйозного обговорення, в тому числі і за участю громадськості, тобто залишаються серед тих, що перебувають у стадії вирішення. Зі сміттям ще простіше: у парках вже встигли попідбирати папірці під час толоки, а львівські господині помили вікна до Великодня -- тому, загалом, в місті не так вже брудно. А сміття на вулицях залишається на совісті безтолкових жеків та безкультурних львів'ян. Залишається якось підлатати дороги, труби, дахи.
Але саме тоді, коли нарешті з планами покінчено, настає літо. І зрозуміло ж, працювати стає просто неможливо. Постійно заважають то дощі, то спека, то літні відпустки. А потім несподівано приходить осінь і з нею злість на те, що так мало вдалося зробити ( за таких планів!). Закінчується, як завжди, заспокійливим: ну, нічого, ось наступного року, навесні, вже точно... все буде по-іншому... (Зиму у Львові згадувати не варто. Це трагічний період у житті нашого міста -- період боротьби із стихією).
Отож-бо кажу, весну у Львові просто неможливо не любити. Принаймні за її бажання глобальних перетворень.
А ще, мабуть тому, що навесні Львів по-особливому активний. Такий раптом стає молодий і амбітний. З далекоглядними планами на дуже глобальні перетворення. В очікуванні кардинальних змін. І ще чогось незвичайного. Мабуть, чуда. У цей час Львів дуже нагадує жінку. Здається, ось зараз вигукне: «Боже, весна! Гарна погода! Треба негайно змінювати гардероб, купувати короткі спідниці, мешти на обцасах, щось негайно робити з головою, невідомо що, але негайно. Можна щось радикальне. І головне, щоб все було нове, не таке як минулого року, бо все це вже бачили, до того ж воно і не мало особливого ефекту. А ось цього року треба зробити з собою щось таке..., щоб як ніколи раніше, і тоді з таким виглядом...неодмінно...ну навіть не знаю що...але станеться ...»
Зі Львовом так само. Він також щовесни бажає змін, йому також хочеться чогось нового, причому вже і негайно. І знову вимальовується купа планів: нові дороги, об'їзне кільце, перебудувати хрущовки, змінити старі маршрутки на нові, полатати труби, розробити генплан, нарешті почистити парки, знову розібратися із самовільним будівництвом, позабирати бабусь з картоплею з центральних вулиць, побудувати готелі, ні, багато готелів, викинути сміття, провести метрополітен і трамвайну колію до Сихова...
Це, мабуть, все-таки винна весна. Вже так склалося, що о цій порі дико хочеться змін. Хочеться засукати рукави і працювати, працювати... Цілодобово, без відпочинку. Бо тоді нарешті вже цього року, або принаймні через п'ять років, ну може через десять все буде таке-е-е ...(?) Навіть краще, ніж в Європі. Принаймні Європа точно «ахне» від здивування і всі ці зарозумілі німці, французи, швейцарці валом валитимуть як на паломництво до Львова. А Париж, Відень, Прага й інші туристичні центри зачахнуть від відсутності туристів. І Львів буде the best.
А знаєте, як у жінок відбувається реалізація глобальних планів? Вже перший похід по магазинах приводить до тями і стає зрозуміло, що на повне оновлення гардеробу грошей точно не вистарчить, а часткові зміни погоди не роблять. До того ж минулорічне раптом виявляється навіть цілком пристойним. А гроші краще залишити на літній відпочинок. На кінець, радикальні перетворення зачіски без оновлення гардеробу, закінчуються всього лиш трошки коротшою стрижкою.
Скільки себе пам'ятаю, глобальні львівські плани (як і плани львів'янок) завжди закінчувалися однаково. "Несподівано" виявляється, що грошей вистачить далеко не на все. Точніше, їх взагалі мало на що вистачить. Тоді вирішується, на чому в цьому році зекономити. Далі бажання зекономити захоплює так сильно, що вже ні на що не хочеться витрачатися. Оскільки об'їзне кільце і перебудова хрущовок виключені з плану, як нездійсненні (звичайно, поки що), то два нових мікроавтобуси і три так-сяк залатані труби вважаються непоганим досягненням на поточний період. Генплан та метрополітен потребують серйозного обговорення, в тому числі і за участю громадськості, тобто залишаються серед тих, що перебувають у стадії вирішення. Зі сміттям ще простіше: у парках вже встигли попідбирати папірці під час толоки, а львівські господині помили вікна до Великодня -- тому, загалом, в місті не так вже брудно. А сміття на вулицях залишається на совісті безтолкових жеків та безкультурних львів'ян. Залишається якось підлатати дороги, труби, дахи.
Але саме тоді, коли нарешті з планами покінчено, настає літо. І зрозуміло ж, працювати стає просто неможливо. Постійно заважають то дощі, то спека, то літні відпустки. А потім несподівано приходить осінь і з нею злість на те, що так мало вдалося зробити ( за таких планів!). Закінчується, як завжди, заспокійливим: ну, нічого, ось наступного року, навесні, вже точно... все буде по-іншому... (Зиму у Львові згадувати не варто. Це трагічний період у житті нашого міста -- період боротьби із стихією).
Отож-бо кажу, весну у Львові просто неможливо не любити. Принаймні за її бажання глобальних перетворень.
