Автор: Оксана Баліцька
Задалась цим питанням нещодавно. І воно мені настільки муляло, що врешті вирішила перевірити. Вдалась до дегустації. Знаєте, це слово тут якраз пасує. Бо у деяких закладах порція настільки мала, що не те, що слово “пообідала”, “перекусила” не завжди пасує. Отож дегустація.
"Пузата хата”. Відома своїми помірними цінами, вона стала, здається, улюбленим місцем студентів (а може, вони там сидять, бо до універу близько). Хай там як, але останній раз, коли я там побувала, людей було малувато. Салати уже тільки у великих мисках, а не розкладені порційно. Ціни уже не такі, як були влітку. І якість уже не та, що була раніше. А вареники, заради яких завітала у ПЗ - холодні і несмачні. Тіста дуже грубо. Начинки відповідно мало. А поливка – жир невідомого походження. Можна взяти до вареників і сметану. Але у ній загущувача, мабуть, більше, ніж того, що у народі сметаною зветься. Словом, як то кажуть, “нєзачьот”. До речі, забула зазначити, вареників у порції небагато. Але більше таких я би й не з'їла. Не лізуть.
Народний ресторан “МВФ” (міжнародний вареничний фонд). Якщо не переплутала, то так розширфовується назва народного ресторану. Розміщений він на вуличці, що веде до площі Ринок, навпроти польської катедри. Оскільки вареники тут коронна страва, то й вибрати є з чого. Не лише з картоплі. Є й солодкі. Наприклад, з чорницею. Перше, що сподобалось у МВФ, меню. Воно справді вирізняється. І читати його весело. На кожній сторінці анекдоти, пов'язані з їдою. Але я ж прийшла не анекдоти читати, а вареники дегустувати. Їх в МВФ продають поштучно, так шо уже не дорікнеш “порція замала”, якраз файно дегустувати. А коштує один вареник – 75 коп. З чорницею – дорожче. Чи то 80 чи 90 коп. Хочете сметану – платити треба окрема. Закортіло шкварок – теж окрема розмова. І подадуть їх також окремо. Мені, наприклад, принесли смалець з дрібно посіченими шкарками – застиглий. Вареники були, на щастя, теплі, смачніші, ніж у Пузатій хаті, але не настільки, щоб я полюбила народний ресторан. Теж було грубо тіста. Але начинка трохи ліпша, особливо, у тих, що з чорницею. Так шо “зачьот”. Та ще є над чим працювати.
“Золотий вепр” на площі Ринок. Тут вареники уже подають порційно. У кожній - 10 шт. Вони невеличкі. Делікатні. Але знову ж таки забагато тіста. Я розумію, якшо заморожують їх, без того ніяк, то треба давати більше тіста. Але вареники від того уже втрачають. Щоправда, в ЗВ присмачують їх і смаженою цибулькою, і шкварками, і сметаною (теж магазинною, але не такою вже густою, як в ПЗ) – це все у куплєкті. І ціна загальна. Здається, гривень 13. Якщо порахувати 10шт в МВФ з шкварками і сметаною, вийде майже те саме. Але є один нюанс – у ЗВ – смачніше. Та й затишніше, і обслуговування ліпше, але чекала я на вареники довше – хвилин 15. Щоправда, дочекалась не теплих, а навіть гарячих. Загалом сподобалось. Навіть не зачьот, а файно. Та ше не молодці (бо тіста забагато)
"Медівня". То таке кафе на вул. Краківській (для тих, хто не знає, де це, напишу: Краківська веде з площі Ринок - від триповерхового універмагу до Преображенської цервки, словом, як йти на Добробут). У Медівні зробили минулого року ремонт. Отож назва залишилась, а ціни відразу зросли.При вході написано “ціни минулорічні”. А куди ж дорожче. І так людей не густо. Коли я там була, одні парочки закоханих сиділи, хоча там атмосфера не є романтична. Але я прийшла не на людей зазирати, правда ж ? Отож вареники. Тут є варені і смажені. Варені – трохи більше 13 грн. Майже, як у ЗВ, подумала я. Не так уже й дорого, порівняно з салатами, які у Медівні по 20-25 грн. Але вареників принесли аж ...8 шт – рахувала. Як каже мій тато, на один зуб. Він то може з'їсти під горілочку й 30 шт. Тож порція у медівні йому б видалась зовсім мізерною. Не скажу, що й я нею повечеряла. Але було смачно. Правда без тої магазинної сметани (не було ніякої), зате зі шкварками великими, і тих шкварок було багато. Як на мене, аже забагато, як на 8шт. Але головне – у Медівні вареники були найсмачніші. Молодці. Єдине зауваження – мало. Але що поробиш. Кожен бореться за клієнта у свій спосіб. Хто бере фішкою “поштучно”, хто бере ціною, хто дбає про якість, але зменшує кількість.
Все одно найліпші вареники ліпить мій тато. Але якщо знаєте, у яких закладах їх готують так само смачно, пишіть. Я ж побувала лише там, де знала.
"Пузата хата”. Відома своїми помірними цінами, вона стала, здається, улюбленим місцем студентів (а може, вони там сидять, бо до універу близько). Хай там як, але останній раз, коли я там побувала, людей було малувато. Салати уже тільки у великих мисках, а не розкладені порційно. Ціни уже не такі, як були влітку. І якість уже не та, що була раніше. А вареники, заради яких завітала у ПЗ - холодні і несмачні. Тіста дуже грубо. Начинки відповідно мало. А поливка – жир невідомого походження. Можна взяти до вареників і сметану. Але у ній загущувача, мабуть, більше, ніж того, що у народі сметаною зветься. Словом, як то кажуть, “нєзачьот”. До речі, забула зазначити, вареників у порції небагато. Але більше таких я би й не з'їла. Не лізуть.
Народний ресторан “МВФ” (міжнародний вареничний фонд). Якщо не переплутала, то так розширфовується назва народного ресторану. Розміщений він на вуличці, що веде до площі Ринок, навпроти польської катедри. Оскільки вареники тут коронна страва, то й вибрати є з чого. Не лише з картоплі. Є й солодкі. Наприклад, з чорницею. Перше, що сподобалось у МВФ, меню. Воно справді вирізняється. І читати його весело. На кожній сторінці анекдоти, пов'язані з їдою. Але я ж прийшла не анекдоти читати, а вареники дегустувати. Їх в МВФ продають поштучно, так шо уже не дорікнеш “порція замала”, якраз файно дегустувати. А коштує один вареник – 75 коп. З чорницею – дорожче. Чи то 80 чи 90 коп. Хочете сметану – платити треба окрема. Закортіло шкварок – теж окрема розмова. І подадуть їх також окремо. Мені, наприклад, принесли смалець з дрібно посіченими шкарками – застиглий. Вареники були, на щастя, теплі, смачніші, ніж у Пузатій хаті, але не настільки, щоб я полюбила народний ресторан. Теж було грубо тіста. Але начинка трохи ліпша, особливо, у тих, що з чорницею. Так шо “зачьот”. Та ще є над чим працювати.
“Золотий вепр” на площі Ринок. Тут вареники уже подають порційно. У кожній - 10 шт. Вони невеличкі. Делікатні. Але знову ж таки забагато тіста. Я розумію, якшо заморожують їх, без того ніяк, то треба давати більше тіста. Але вареники від того уже втрачають. Щоправда, в ЗВ присмачують їх і смаженою цибулькою, і шкварками, і сметаною (теж магазинною, але не такою вже густою, як в ПЗ) – це все у куплєкті. І ціна загальна. Здається, гривень 13. Якщо порахувати 10шт в МВФ з шкварками і сметаною, вийде майже те саме. Але є один нюанс – у ЗВ – смачніше. Та й затишніше, і обслуговування ліпше, але чекала я на вареники довше – хвилин 15. Щоправда, дочекалась не теплих, а навіть гарячих. Загалом сподобалось. Навіть не зачьот, а файно. Та ше не молодці (бо тіста забагато)
"Медівня". То таке кафе на вул. Краківській (для тих, хто не знає, де це, напишу: Краківська веде з площі Ринок - від триповерхового універмагу до Преображенської цервки, словом, як йти на Добробут). У Медівні зробили минулого року ремонт. Отож назва залишилась, а ціни відразу зросли.При вході написано “ціни минулорічні”. А куди ж дорожче. І так людей не густо. Коли я там була, одні парочки закоханих сиділи, хоча там атмосфера не є романтична. Але я прийшла не на людей зазирати, правда ж ? Отож вареники. Тут є варені і смажені. Варені – трохи більше 13 грн. Майже, як у ЗВ, подумала я. Не так уже й дорого, порівняно з салатами, які у Медівні по 20-25 грн. Але вареників принесли аж ...8 шт – рахувала. Як каже мій тато, на один зуб. Він то може з'їсти під горілочку й 30 шт. Тож порція у медівні йому б видалась зовсім мізерною. Не скажу, що й я нею повечеряла. Але було смачно. Правда без тої магазинної сметани (не було ніякої), зате зі шкварками великими, і тих шкварок було багато. Як на мене, аже забагато, як на 8шт. Але головне – у Медівні вареники були найсмачніші. Молодці. Єдине зауваження – мало. Але що поробиш. Кожен бореться за клієнта у свій спосіб. Хто бере фішкою “поштучно”, хто бере ціною, хто дбає про якість, але зменшує кількість.
Все одно найліпші вареники ліпить мій тато. Але якщо знаєте, у яких закладах їх готують так само смачно, пишіть. Я ж побувала лише там, де знала.
