Забута традиція Львова. “Курковий король”
У 1420-х за Краківською брамою, поміж зовнішнім муром та валом був зведений т.зв. «цельштадт». Обслуга міських веж, що складалась з міщан, вправлялась у стрільбі по мішені, розміщеній біля наріжної вежі римарів. Оволодіння міщанами вмінням стріляти з вогнепальної зброї стало необхідним після спорудження Низького муру. 1495 р. золотар Матіас виготовив срібного півня для прикрашання даху стрільниці, який там простояв сто років.
Міщани декілька разів на рік в певний час під загрозою покарання повинні були ставати до стрільби. На стрілецькій горі, де пізніше ззвели палац католицьких єпископів, відбувалась стрільба з лука, мушкета, гаківниці. Стрільби проводились згідно правил, складених магістратом та затверджених королівською канцелярією. За негідну поведінку, появу в п»яному стані загрожував штраф у 20 грошів. Дещо пізніше 1445р, було утворене «куркове братство». Щороку відбувались змагання на найкращого стрільця, званого королем куркового братства, який на рік отримував певні привілеї, встановлені магістратом та затверджені королем і йому вручали корону.Вручення корони було заборонене австрійцями, які вважали що в імперії Габсбургів є лише дві корони – Австрії та Угорщини. Шведи Карла ХІІ конфіскували в міщан всю зброю, через що провадити навчання міщан стало практично неможливо. 30 грудня 1738 р король Август ІІІ доручив магістрату відновити військові навчання міщан, які раз на місяць мали навчатись стрільби. Кожен з міщан за свої кошти повинен був купити зброю, що було неможливим через злиденне життя більшості львів»ян. Через півтора десятиліття магістрат продав залишки міської артилерії, що зробило навчання більшості міщан недоцільним. Надалі членство у курковому братстві стало ознакою приналежності до вузького кола міських патриціїв.
Церемонія коронації відбувалась згідно регламенту 1693 р. За ним всі ремісничі цехи міста з своїми символами, клейнодами збирались біля латинського собору, де проходило урочисте богослужіння. Після його завершення святковий похід прямував до ратуші, де згідно регламенту запрошували членів магістрату, бургомістра бути присутніми на змаганнях. Далі похід через все місто прямував до Цельштадту. Процесія рухалась в певному порядку. Спочатку їхали два сурмачі в парадному одязі, потім йшли два міських полки на чолі з полковниками з розгорнутими знаменами. За ними прямували міщани – учасники змагань. Завершували процесію святково вдягнуті міщани з нагородами переможцям. Два різники вели третій приз – барана з золоченими рогами, чотири різники вели для другого призера вола. Останнім їхали сурмач і старий король куркового братства в короні, яка була головним призом. Курковий король на рік крім корони отримував певні майнові привілеї та значну грошову винагороду, розмір котрої визначав магістрат.
У пізніших часах стрільбище перенесли до саду Чечевичів, де спорудили будинок Стрілецького товариства (тепер Лисенка 23А). З початку ХІХ ст.. члени братства мали окрему уніформу, котра мінялась згідно вимог моди. Стрілецьке братство виступало під час усіх урочистих походів, які відбувались в місті.
Пізніше стрілецьке братство стало організацією багато міщан. Щороку до 1939 р на свято Божого Тіла відбувалась інтронізація «куркового короля» на зразок давніх церемоній.
За кн. Ігоря Качора та Любов Качор "Львів крізь віки"