Віртуальний тур комплексом Успенської церкви. Унікальні 3D-панорами Львова з вежі Корнякта
Успенська церква — збудована у 1591–1629 рр. за планом Павла Римлянина, за участю Войцєха Капиноса і Амвросія Прихильного, на замовлення Львівського братства.
Побудований Успенським братством храм мав трьох своїх попередників. Перша Успенська церква існувала, можливо, ще за княжих часів і була спалена під час нападу на Львів польських феодалів у 1340. Друга, мурована церква, яка вперше згадується під 1421, проіснувала до пожежі 1527. Зруйнований пожежею храм відбудовує у 1547–1559 архітектор Петро Італієць, уродженець міста Лугано. Кошти на його спорудження дав, крім місцевого населення, молдавський господар Олександр Лопушанин (Лопушняну) та його дружини Роксани: в пам'ять про це церкву називали Волоською. Вона також недовго простояла, згорівши при пожежі 1571.
Будівництво четвертої Успенської церкви, що збереглась донині, братство розпочинає в 1591 одразу після освячення каплиці Трьох Святителів. Автором проекту і керівником будівельних робіт був Павло Римлянин (помер у 1618): з 1597 йому допомагав Войтіх Капінос, а через рік приєднався й Амброзій Прихильний. Будівництво закінчено в 1629.
Каплиця Трьох Святителів — частина комлексу Успенської церкви, пам'ятка архітектури.
У архітектурі каплиці переплелися традиції народної та ренесансної архтітектури. Каплиця була побудована архітектором Петром Красовським у 1578—1591 роках. Будівля притикає однією стороною до північної стіни Успенської церкви, довгою стороною — до вежі Корнякта. Після пожежі в 1671 році була знов відбудована. У 1846—1847 роках каплицю реставрували, тоді ж вона була сполучена з церквою проходом. Нині вхід в Успенську церкву з вулиці закритий, можна увійти тільки через каплицю Трьох Святителів.
Будівля каплиці — невелика, прямокутна в плані, без колон та стовпів, завершується трьома банями на тісно поставлених гранчастих барабанах, які увінчуються ренесансними ліхтариками. Пілястри ділять фасад на три частини, в центрі знаходиться кам'яний різьблений портал, один з кращих зразків архітектурної пластики XVI—XVII століть. У інтер'єрі гладкі білі стіни контрастують з ліпленням XVII століття на мальовничому тлі, що імітує мозаїку, яка покриває внутрішню поверхню куполів.
Вежа Корнякта — пам'ятка архітектури національного значення, частина ансамблю Успенської церкви. Виконана у стилі бароко.
Вежа побудована як дзвіниця Успенської церкви, виконувала роль оборонної вежі під час облоги і дозорного пункту пожежної варти. Побудована за проектом архітектора Петра Барбона за участю Павла Римлянина у 1572—1578 роках на засоби львівського купця грецького походження Костянтина Корнякта.
На вежі, ще до завершення будівництва, повісили вилитий на замовлення купця найбільший в ті часи у Галичині дзвін діаметром у два метри, який був названий «Кирилом». З приводу цього дзвона розгорілася суперечка між братством та його сусідами — домініканацями, які неподалік мали свій монастир. Домініканці скаржилися не лише у маґістрат, але і до короля, що «Кирило» за своїми розмірами перевищує усі дзвони в Польській державі. Осуд ченців викликали не лише розміри, але й голосний звук дзвона, який заважав їм слухати проповідь у церкві. Та, незважаючи на всі перепони, невдовзі «Кирило» став виконувати функції головного дзвона міста, який оповіщав про військову тривогу, пожежі, стихійні лиха та про смерть найвизначніших львів'ян, незалежно від їхнього віросповідання. «Кирило» служив братству до шведської навали, потім на його місце почепили інший.
Пожежа 1616, яка знищила значну частину міста, завдала значної шкоди й Руській вулиці. Дуже постраждала й вежа Корнякта, розтопився її олов'яно-свинцевий дах.
Вежа спочатку мала три різних за висотою яруси і триступеневе шатрове завершення. У 1672 під час турецької облоги дзвіниця постраждала від пожежі. Була відбудована в 1695 архітектором Петром Бебером, який добудував ще один ярус і сучасне барокове завершення з чотирма витими обелісками по кутах.
1779 пожежа знищила верхні яруси вежі. Їз було відновлено під час реставрації у 1780-их.
Під час релігійних свят на галереї верхнього ярусу грала капела і виступав братський хор. В приміщеннях вежі значний час зберігалась бібліотека Успенського братства (згоріла в 1779). Вежа Корнякта стала своєрідним гербом братства, її можна знайти на печатках братства, на видавничій марці.
