На початку замовте в людини-оркестру пісню ”Тилько ві Львові”.
— Чим я не візитка міста?! — запитує пан Камінський.
Коньок музиканта — старі львівські мелодії.
— Але я й заспівати можу, в мене тенор, — каже він і затягує ”Асолє міо”. — Через голос і взяв прізвище дружини — Камінський. Рідне ж — Бас. Але як мене у хорі кликатимуть — тенор Бас?
Туристи обступають музиканта. Молодий чоловік сіпає його за рукав і просить на хвилинку трубу. Позує перед відеокамерою. Пан Роман тішиться з такої уваги. Каже, не проти, щоб його включили до туристичних маршрутів:
— Не все Високий Замок показувати. У Львові є що побачити й без того.
1. Подивитися макет міста ХVІІІ століття.
— Польські екскурсії на автобусах відмовляються їхати, бо дорога горбата, — пояснює науковий працівник Музею давніх пам’яток Львова Єлизавета Діденко, 28 років. — А пішки — далеченько. А може, не знають, що в нас є.
У Княжому місті — найдавніші храми Львова: церкви Миколая (ХІІІ ст.), Параскеви П’ятниці (XIII–XVІІ ст.). Церкву Івана Хрестителя (ХІV ст.) на Старому Ринку займає Музей давніх пам’яток Львова, центральний експонат якого — макет міста середини ХVІІІ ст. У 1999 році, спираючись на архівні дані, його виготовив архітектор Ігор Качор. На дев’яти квадратних метрах розмістилися мініатюрні копії кам’яниць, храмів, мурів і веж.
2. Відчути позитивну енергетику в парку Знесіння.
— У ХІХ столітті лікарі сюди направляли для прогулянок недужих львів’ян і давали таблетки з крейди, — розповідає директор парку 51-річний Олександр Завадович. — Пацієнти думали, їх лікують порошки, а то зцілювала енергетика!
Біоенергетики багато разів досліджували парк за допомогою лози. Вона крутиться тут, як стрілка годинника.
За проектом колія мала пролягати рівно і проходити під вікнами намісництва — центру управління Галичиною (сьогодні там облдержадміністрація). Але тодішній губернатор граф Бадені сказав: ”Нє позвалям!” — заважатиме скрегіт трамвая. Бадені намалював проектантам зигзаг. Ту закарлюку інженери перенесли на план і проклали колію. Дорогу із двома крутими поворотами почали називати ”закрутом Бадені”.
Туристам диковинка подобається, а львів’янам ні — трамваї тут пригальмовують, тому доводиться міцніше триматися за поручні.
4. Відчути негативну енергетику Крісла страху.
— Прочитуються зображення трьох тварин — дракона, скорпіона та козла, — уточнює науковий працівник музею Уляна Живиляк, 31 рік. — 1957 року пан Гавришко передав це крісло нам. За записами, його привезли з Німеччини, очевидно, як воєнний трофей.
Про крісло ходять містичні історії.
— Єдине, що бачила, як крісло досліджував екстрасенс. Він перелякався і втік, сказавши, що тут погана енергетика, — каже Уляна. — А все решта, що таких крісел є 13, що їх використовували в обрядах принесенням жертв, найімовірніше, вигадка.
5. Кинути монету до гальби Швейка.
На початку ХХ ст. ”Віденка” стала елітним закладом. Відвідувачів обслуговували вишколені кельнери, зали обладнали за останніми модними тенденціями. Завсідниками закладу стали Михайло Грушевський, генерал Тарнавський, Станіслав Людкевич, етнографи Володимир Охримович та Володимир Гнатюк. Кажуть, навідувався сюди Іван Франко.
Кілька років тому ”Віденку” відремонтували, освіживши чи не єдину у Львові військову споруду в стилі класицизму.
Аби повернутися у ”Віденську”, відвідувачі вигадали ритуал — до гальби бронзової фігури вояка Швейка під стіною кав’ярні кидають монети.