Файна Львівська Кава

Одним із найкорисніших для українців наслідком тривалих і в минулому не дуже дружніх стосунків з турками є, безумовно, прихід у наш побут одного дійсно файного напою з далеких арабських країв. Цей напій зветься кавою.

У світі існує безліч різних напоїв із кави - від холодного грецького фрапе з розчинної кави в конденсованому молоці чи в вершках і з товченим ледом, аж до гарячої файної львівської кави. Каву п'ють солодкою і без цукру, чорною і з молоком або з вершками. Каву готують у спеціальних і в будь-яких посудинах, у спеціальних машинах і без. Каву варять або розчиняють у воді, заливають окропом або цідять окріп через неї. Але ми говоритимемо зараз про найкращий із усіх різновидів кави. Про неціджену, нерозчинну, не просто залиту окропом, одним словом - про Файну Львівську Каву.

Аби запобігти непорозумінь - кава не росте ві Львові. Ані поблизу, нє. Каву треба завозити з тепліших країв, бо ця рослина дуже чутлива до морозів - одна чи дві ночі з приморозками можуть знищити весь урожай. Так само, зварена не в самому Львові, а, скажімо, десь у барі в Занзибарі чи в наметі в СеренТ‘еті, кава може бути Файною Львівською. Бо львівською кава стає від способу готування, а файною - від натхнення.

Традиційний спосіб.

Файну Львівську Каву треба варити в так званій турці або джезві. Тобто, майже по-турецькому, але не зовсім. Турки варять каву тричі - доводять до кипіння, знімають з вогню, ставлять назад на вогонь і аж за третім разом розливають у маленькі такі філіжаночки. Оце потрійне варіння й робить турецьку каву міцною та гіркуватою.

Львівська кава лагідна, бо її варять лише один раз. Навіть трошки менше, бо знімають з вогню, щойно вона збирається закипіти - коли кава ще не піднялась, але вже світло-коричнева піна, що утворилась на поверхні, з краю темніє, жвавішає та починає підійматись. Але ні в якому разі не дайте їй піднятись! Негайно з вогню її, поки вона ще не турецька!

Вогонь.

Варити Файну Львівську Каву можна на будь-якому виді вогню, в принципі. Можна на газовій або на електричній плитці. Можна на вогнищі просто неба або в розпеченому електричною спіраллю піску в хаті. Можна в розпеченому сонцем піску пустелі й у фокусі парабольного дзеркала будь-де в сонячний день. Можна варити навіть на полум'ї автогенного зварювального апарату або паяльної лампи, проте слід уважати в такому разі, щоб не пропалити дно джезви, бо з кави буде пшик.

Ігорко воліє робити каву, навіть у хаті, на газі невеличкої кемпінТ‘ової варилки, що складається зі стійкого балончика на 440 грамів і нагвинченого на нього пальника, куди ставиться посудина з, у даному випадку, ще не готовою кавою. На те існують декілька більш-менш вагомих причин (на спосіб варіння, звичайно; Ігоркови до жарівки, між іншим, Іллічевої, у який спосіб джезва тримається на вогні - най би хоч висіла, аби лише кава була файною. І Львівською.

Так от, щодо причин. По-перше, варіння на електричній плитці надто енерготратне, бо діаметр джезви значно менший за діаметр плити й таким чином щонайменше дві третини площі плити гріють навколiшнє повітря, а не каву (щоправда, греки мають електричні плитки зі спеціальним місцем під джезву, але ж, даруйте, то греки). По-друге, електричні плитки надто інертні - повільно розігріваються й повільно холонуть, а тому, поки розігріється плита, марнується час і натхнення, а коли каву зварено - марнується тепло. По-третє, кемпінТ‘ову варилку завжди можна взяти з собою в автоподорож і не тратити час та гроші на пошуки порядної кав'ярні в чужій місцевості, коли той час потрібен на дорогу, а ті гроші - на приємніші речі, ніж зварена без натхнення кава. По-четверте, якби навіть у Йгорковій кухні була газова плитка, не варив би він каву десь там, на кухні (а гість тимчасом нищив би Йгорків бар), але варив би на очах у гостя. І з гостем на очах - нема дурних. По-п'яте, файний аромат щойно меленої, а тепер вареної кави додає Задоволення Гостеві так само, як і Натхнення Йгоркові.

Отже, необхідне знаряддя вже маємо - місце для варіння, джезву для кави й маленьку ложечку для сумлінного відмірювання й натхненного помішування кави.

Рецепт Файної Львівської Кави простийі трошки вибагливий:
1. Дуже дрібно змелена кава
2. Дуже м'яка вода(трошки соди, якщо вода тверда в вашій місцевості - містить, тобто, багато вапна; за бажанням - цукор і молоко чи вершки)
3. Дуже Велике Натхнення

Кава.

Усупереч думці непосвячених шанувальників, успіх у приготуванні не залежить від сорту кави. Сорт кави підбирається за власним уподобанням. Кому до вподоби лагідніші сорти кави, кому - міцніші. Ігорко любить міцніші, ароматніші сорти.

Кава має бути дуже дрібно меленою. Тоді кав'яні частинки в воді матимуть велику загальну площу поверхні, через контакт із якою вода, тобто напій, убиратиме в себе більше смакових речовин кави. Та це ще не все. І навіть не найголовніше. Нє.

Найголовнішим у дрібному помолі кави є ефект, що всі ті мільйони чи мільярди, більйони чи більярди (хто їх лічитиме?) дуже дрібних частиць кави дуже повільно осідатимуть на дно горнятка. І тимчасом надаватимуть напоєві особливо приємного кремового характеру. Ось у чому головна перевага дрібного помолу, котра робить його, дрібний помол, необхідною передумовою для вдалої Львівської Кави.

Погодившися зі мною в тім, що кава має бути дуже дрібно меленою, шановному читачеві залишається змиритися з фактом, що готова мелена кава з полиці в продовольчій лавці для Файної Львівської не годиться. З однієї дуже простої причини - таку каву мелено для так званих машин-експресів, де гаряча вода проціджується через паперовий фільтр. Якщо в той фільтр насипати кави в потрібному для Львівської помолі, вона швиденько заб'є пори в папері й окріп не стане просочуватись у передбачений для цього збанок, а просто поллється через край, що буде великим свинством і на додаток безвідповідальним зловживанням кави, як на Йгорка.

Отже, мелена кава в вакуумній упаковці не годиться, бо її надто крупний помол не надаватиме кремового характеру каві. Натомість розчарований шанувальник матиме неприємне враження, що йому подали каву з піском.

Нє, каву треба молоти самому й бажано порціями безпосередньо перед ужитком. Мелена кава відразу починає втрачати свій аромат і що довше вона лежить, то менше має аромату. І смаку. Молоти каву можна електричним або ручним млинком.

При застосуванні електричного млинка слід пам'ятати одну дуже важливу річ. Для доброго помолу, ми порівнянно довго молотимемо каву. Через велику швидкість обертання ножа в млинку температура швидко зростатиме й не вимкнувши вчасно млинок, ми спалимо легкі етерові олії, що їх містять зерна кави. А разом із легкими етеровими оліями знищимо файну частину смаку, залишивши в каві лише важкі смоли, котрі переважно просто гіркі.

Таким чином, удалий помол завжди буде компромісом між кремистістю й смаком кави. Для хорошого компромісу, натхненний шанувальник молотиме каву на слух - треба відстежити хвилю, коли дзвінкий звук піщинок у млинку переходить у приглушений, наче ножі крутяться в пасті. Тут не розум допоможе, а Натхнення.

Інша річ - ручний млинок. Тут інакша технологія, бо зерна кави не роздрібнюються швидкими ножами, а розтираються між двома поверхнями без особливої швидкості. Такий спосіб дуже бережливий до згаданих вище легких етерових олій, але й дуже роботоємний для не завжди терпеливого шанувальника Файної Львівської Кави.

Змоловши як треба каву, відмірюємо її в джезву. Ігоркова джезва містить приблизно 250 мл, чого достатньо на одне добре горнятко або на дві порядні філіжанки. На таку кількість рідини береться дві маленькі, без чуба, ложечки щойно з натхненням змеленої кави. Але дозування, як і сорт кави, залежить від особистого смаку шанувальника. Натхнення допоможе.

Цукор.

Ігорко п'є каву солодкою, додавши приблизно стільки же цукру, як і кави. Цікаве спостереження - чомусь, коли цукор відміряти в джезву й варити разом із кавою, є враження, що вона трошки смачніша, ніж посолоджена після приготування. Можливо, невеличка частина цукру плавиться на гарячому дні джезви й додає смак карамелі.

Вода. Без хорошої води вам не допоможе ні добре підібрана, змелена й відміряна кава, ані натхнення. Вода - найважливіша річ у каві, як дивно це не звучить. Вода має бути дуже м'якою, найкраще - гірською. Тут Ігорко з захопленням згадує смачну кавказьку воду в Карачаївському краї, але не всі живуть у горах. Щоправда, вода буває доброю і в рівнинних місцевостях, але все ж таки - хто переїжджатиме задля води в інше місце? Отже, треба шукати іншого способу роздобути води для кави. Найпростіший спосіб - додати в воду трішечки соди. Кінчик ножа, не більше.

Молоко.

Це, звичайно, справа смаку. Найсмачнішою виходить кава з простим свіжим молоком. З конденсованим молоком кава матиме дуже гарний колір. А з вершками вона буде дуже смачною, майже як із молоком, і матиме гарний, як від конденсованого молока, колір. Нагадую - молоко додають у готову каву, а не в джезву. Решта, як кажуть поляки - до кольору й до вибору.

Натхнення.<

Спеціально для раціоналістів серед читачів скажу таке. Не думайте, шановні, що на розумі й раціональності світ клином зійшовся. Для хорошої роботи, у чому б вона не полягала, потрібне Натхнення. Без натхнення виконана робота може бути задовільною або й ні. Але справжні Твори, великі чи малі, завжди потребують Великого Натхнення. Роботу свою треба любити, або шукати іншої. Без Любові й Натхнення робота буде нудною, даватиме може й солідні, але завжди посередні результати й ніц не зробить щасливішим її виконавця. А в гіршому разі навіть робитиме його нещасним.

Для більшого задоволення (або щастя) від Файної Львівської Кави раджу під час варіння двічі чи тричі натхненно помішати каву ложечкою.

До речі,про натхнення і твори. Американський режисер Джим Джармуш створив був трилогію з короткометражних фільмів по двадцять хвилин під спільною назвою "Кава й сигарети" . Дуже натхненна робота, як на Йгорка.

У першому з епізодів Роберто Бенін'ї та ще хтось (Джон Лурі, якщо не зраджує пам'ять) грають двох фацетів, що протягом усього фільму сидять за кавою, курять сигарети й балакають, як файно є сидіти за кавою, курити сигарети й балакати. У третьому епізоді ІТ‘Т‘і Поп і Том Уейтс сидять у кав'ярні, п'ють каву, курять сигарети й дурять один одного, мовляв, "кинув палити, але з кавою дуже приємно".

Другий епізод міг би зараз пригадати, якби трошки напружився, та щойно подзвонили в двері - то, мабуть, пані Сусідка прийшла до Йгорка на Файну Львівську Каву.