Львів. Есе нельвів’янина

Коли збираєшся вирушати зі столиці до Львова, дихання перехоплює одне невловиме, не зрозуміле на дотик очманіло-лагідне почуття... Щось середнє між диханням всепоглинаючого водовороту гірської ріки і тихого шепоту бруківки, цегли та вітражів середньовічних провулків...

Всі почуття концентруються в передчутті, яке починає активну роботу з перетворення усіх душевних потоків в єдине нестримне прагнення опинитись ТАМ... у романтичному місті криштопівських ангелів з дротяними крилами та бубабістських птахорізок, міста гумору та тортур, пива та керосину, польських костьолів, єврейських під'їздів, патріотичних мітингів, п'яних бомжів, статечних інтелігентів та еклектичного нагромадження всього-всього-всього, що зуміло вислизнути з-поміж лещат курйозного переплетіння епох...

Львів - це місто, яке може стати ціллю життя, його невід'ємною суттю... Це місто, яке зуміло створити власний завершений світ атмосферу, ауру, мембрану, через яку все зовнє видається чимось таким далеким і нецікавим... Бо ж життя - існує лиш тут!

Львів, на щастя, не став Києвом. І, на щастя, навряд чи ним стане. Львів - це захід, Львів - це дійсно, форпост Європи. Київ - таке собі "місто-недо.." , "місто-метод", потрібне лиш для досягнення індивідуальних цілей кожної мурашки з різнобарвного натовпу, що стягується сюди звідусюд...

... І не південь, і не північ, і не захід , і не схід...

Київ розбитий, він не цілісний, так як цілісна, наприклад , Москва у своєму зглобалізованому мегаполісному гламурі.. Як цілісний Львів, у своєму провінційному ретро-шармі..

І ось ми у Львові... Сидимо в затишній кавярні.. І рука тягнеться до серветки, на якій, за хвилю чорнильною вяззю матеріалізуються сокровенні думки :

"Коли буде весна, не "майже-...", а повна в своєму цвітінні весна, ми будемо уже не тут... А там.. На сході... Але наші душі купатимуться в зелені цього Львова, ми блукатимемо між його камяниць, сповнюючи ранкову бруківку музикою наших кроків..."

ФОТОМАНДРІВКА

КАРТА МІСТА