Історія Личаківського цвинтаря у Львові починається в 1786 році, коли австрійська влада заборонила ховати людей на старих кладовищах навколо церков. Найдавніші могильні плити, які збереглися на цвинтарі, датуються 1787 та 1797 роками. В середині ХІХ століття цвинтар було впорядковано та приведено до паркового виду – прокладено алеї та доріжки.

Від інших кладовищ Личаківський цвинтар відрізняється в першу чергу багатством архітектурних стилів та скульптур, що прикрашають мало не кожне поховання. За часи радянської влади цвинтар було дещо занедбано, а в 1975 році прийнято рішення про припинення поховань. З того часу на кладовищі ховають лише відомих осіб.

Загалом за весь час його існування своє останнє місце тут знайшли десятки українських письменників, артистів, композиторів та інших діячів: серед них Іван Франко, Григорій Тютюнник, Володимир Івасюк, Соломія Крушельницька, Євген Петрушевич та інші. Тепер Личаківський цвинтар – це справжній пам’ятник архітектури та скульптурного мистецтва. Його похмурі та потойбічні статуї нагадують про плинність нашого життя.