1 вересня 1939 р. - із початком Другої світової війни Львів зазнав бомбардувань німецькою авіацією
"VII комісаріат повідомляє, що 1 вересня ц. р., о год. 11.45, ворожі бомбардувальники кинули на аеродром близько 60 бомб, кожна вагою від 100 до 300 кг. Ці бомби в основному не нанесли великих пошкоджень літакам бойового типу, але знищили близько 6 спортивних літаків. Ворожі бомбардувальники знижували політ над аеродромом до висоти 500 метрів, відкривали вогонь з кулеметів. Одна бомба попала у склади бензину, але внаслідок осічки не було вибуху... На території VII комісаріату разом загинуло 8 чоловік, з них 2 жінки, поранених близько 17 осіб.
V Комісаріат рапортує, що 1 вересня 1939 р., о год. 12.15, під час нальоту ворожих літаків була скинута одна фугасна бомба на вул. Вярусів, №16. На місці вбито 2 робітників. Поранених не було. Пошкодження будинку незначне.
...На території II комісаріату під час вибуху бомб загинуло близько 7 осіб, поранено близько 150.
...В алеї Фоша бомба пошкодила будинок лікарської консультації. Біля будинку вбито 13 осіб та поранено 18.
...Про всі випадки повідомлено відповідних шефів служби" (Зі звіту міської команди державної поліції командуванню центра протиповітряної оборони)

6 вересня 1704 р. - шведське військо Карла XII в ході Північної війни захопило Львів - перший випадок захоплення міста ворожою армією з XIV століття
"Року 1704. Дня 6 вересня шведський король зі своїм військом підійшов під Львів, в якому, як він чув, мав знаходитися скарб короля Августа і куди також найзнатніші пани позвозили своє найкоштовніше рухоме майно. Згаданого дня і року взяв штурмом місто і знайшов там далеко більше, ніж сподівався. Дуже багато людей вирубав упень, цілий гарнізон забрав у неволю, 11 штук металевих гармат наказав порохом підірвати, бо через нестачу коней не можна було їх з собою вивезти. 24 штуки на прохання короля Станіслава залишилися цілими. Крім пограбування, наклав на місто податок чотири по сто тисяч талярів, через що Львів зубожів..." (З "Могильовської хроніки" Трохима Сури та Михайла Трубницького)
"Перш ніж зшито сонце (не минуло і 20 годин, як неприятель з 'явився під Львовом), місто було вже у руках шведів і, правду кажучи, це здобуття коштувало їм невеликих зусиль і втрат. Ще серед темної ночі вони вдарили на монастир Босих Кармелітів, розташований на узгір'ї майже біля самих мурів міста і, попри опір двох мужніх поручників, Генінга і Вонсовича, які полягли при обороні, здобули його. Комендант міста, який солодко спав за якихось кількадесят сажнів від цього монастиря, в порохівні посеред міських мурів, наляканий галасом, зірвався зі сну, дав клич до зброї, а сам, покинувши позиції, втік на другий бік міста і сховався у Єзуїтській колегії. Шведи, розділившись на два підрозділи, вдерлися на вали навпроти монастиря. Один підрозділ пішов праворуч по валах і мурах до Краківської брами та Єзуїтської хвіртки, а другий ліворуч попід Бернардинський монастир до Галицької брами і далі аж до Єзуїтської хвіртки, проганяючи розсипаних по вежах міщан і жменьку жовнірів. Врешті обидва відділи зійшлися біля Єзуїтської хвіртки, очистили околиці й зайняли мури й вали міста. В той момент, коли згадані два відділи вдерлися на вали, третій, сильніший від інших, під командуванням генерала Стенбока зійшов зі здобутого вже монастиря Кармелітів просто до Босацької хвіртки поруч з Руською церквою, а та через недбальство виявилася не замкнутою і без охорони. Він без перешкоди увійшов в неї і провів свій підрозділ на Ринок..." (Денис Зубрицький, "Хроніка міста Львова")
14 вересня 1900 р. - у львівській пресі з'явились повідомлення про будівництво нового приміщення залізничного вокзалу
"Новий дворець у Львові. Після вдобреного вже міністерством залізниць проекту, новий дворець стане на місці старого, котрий вже розбирають. Ще в зимі розпочнеться копане фундаментів, а з весною властива будова. Цілий проект виготовили інженери Кипріян, Садловський і Зарицький..."

15 вересня 1586 р. - римський папа Сикст V на прохання львівського католицького архієпископа Йоанна Димитрія Соліковського додав до герба Львова три горбки та зірку
"...Висловлюємо сподівання, що ви під таємничою охороною тієї зірки і горбків будете захищені й отримаєте бажану перемогу над вашими ворогами, з якими постійно боретеся. Наша зброя, як говорить апостол, не є тілесною, а є Божою силою, що знищує зусилля, які прагнуть до повалення тієї сили височенних задумів, всяку гордовитість, що піднімається проти Божої науки; а накладає пута послуху Христові на всякий розум і є завжди готовою покарати будь-який непослух. Чи когось іншого треба розуміти під Левом, як не Христа, згідно з тими словами Апокаліпсиса, V: "Переміг Лев з покоління Юди" і Амоса, III: "Лев ричить, хто його не боїться? Господь промовив, хто ж не буде пророкувати?"... Чи щось інше означають горбки, як не католицьку церкву, збудовану на міцному камені, що визнає пречисту Трійцю..."

25 вересня 1672 р. - турецьке військо разом з козацькими загонами Петра Дорошенка почало облогу Львова, яка тривала до 1 жовтня
"Дня 20 вересня дим і вогонь у навколишніх селах сповістив про наближення неприятеля, а з Високого замку дали сигнал про це пострілом гармати.
Дня 21 надійшов лист від командира передових татарських сил з закликом, аби місто, покладаючись на милість хана, утрималося від будь-яких неприятельських кроків.
Дня 22 і 23 прибувало щораз більше татарської кінноти, яка нишпорила по передмістях, але після гарматного вогню з валів мусила відступити далі...
Дня 25, перш ніж почалася канонада, турецький командувач закликав місто здатися. До табору відрядили посольство, яке було допущене до капудан-паші і офірувало йому чотири хлібини, десять голів цукру і бочівку несиченого меду, але він не прийняв подарунків, а зажадав ключів від міста. Даремно пояснювали посланці, що вони, як королівські піддані, не можуть віддавати ключів без його наказу, даремно благали його затриматися до прибуття очікуваних королівських послів для укладення перемир'я. Їм наказали покинути табір, і з різних батарей, розміщених на пагорбах, почався обстріл міста, що тривав цілий день і наступну ніч..."

ЗО вересня 1388 р. - польський король Владислав II (Ягайло) клав урочисту присягу про те, що він нікому не поступиться владою над Львовом і збереже Львівську землю для Польського королівства
"...Бажаючи обставини нашого Польського королівства та наших земель у всьому поліпшити, до чого зобов 'язані і повинні з огляду на гідність прийнятого уряду; що при поділі королівства і його земель, здебільшого це королівство і землі знищенню піддаються, а навпаки при єдності цього королівства і його земель постійно зростає щастя, тому наші землі бажаючи в єдності всіма засобами зберегти, обіцяємо змістом даної грамоти і гарантуємо, що провінцію і землю та наше місто Львів жодному князю, чи будь-якій людині не дамо, чи будь-кого не наділимо, а цей повіт і місто Львів для нас, славної володарки пані Ядвіги, королевії Польщі, дорогої нашої дружини, а також; для наших дітей і нашої корони Польського королівства будемо зобов'язані тримати і хочемо тримати постійними часами і навічно..."

Інформація підготовлена аспірантом історичного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка Ігорем Петрієм