Постав у  другій половині XVI ст., належав давньому львівському роду Вільчеків (Більчеків).

У 1580 р. відбулась кривава історія, головною героїнею якого стала 18-річна красуня Анна Вільчек, єдина дочка та спадкоємиця майна родини. Звісна річ, бажаючих запропонувати їй руку та серце не бракувало. Серед претендентів виділялись патрицій Павло Єльонек, колишній бургомістр Львова і молодий флорентієць Урбан делла Ріпа Убальдіні. Пікантності добавляв той факт, що в одруженого поляка було двійко дітей,  однак він і не думав здаватись в конкурентній боротьбі. Так от, одного разу була гучна забава в будинку Ганни Лонцької. Коли розпочалися танці, обидва залицяльники одночасно запросили Анну на танець. Та віддала перевагу молодому, палкому італійцеві. Поляк образився і вліпив суперникові дзвінкого ляпаса. В Убальдіні скипіла гаряча італійська кров і він відповів шляхтичу ударом стилета (тонкого, довгого кинджалу), який виявився смертельним. Прямо посеред бенкетної зали убивця був заарештований і відправлений у в'язницю. Здавалось би, справа була очевидною:  тіло жертви в наявності, ціла зала поважних свідків  - смертельний вирок в таких випадках був практично гарантований...

Однак, були в цій справі неабиякі нюанси. По-перше, Убальдіні був родичем папи римського Григорія XIII (!). По-друге, за нього заступилася дуже впливова італійська колонія Львова. По-третє у справу втрутилося романтичне львівське жіноцтво. Оскільки мильних серіалів в той час не було, "Ромео та Джульєтти" також,  дружини суддів не давали чоловікам спокою ні вдень, ні вночі. Це ж таке, таке кохання! Таке романтичне вбивство! Сама панна Анна гіркими сльозами оплакувала свою провину. До того ж пан Єльонек перед смертю визнав себе винним у початку сутички і попросив не карати вбивцю.Зрештою, судді під впливом згаданих обставин, так і зробили! Убальдіні одружився з Ганною і жили вони довго та, мабуть, щасливо, тому що мали багато дітей. Недаремно ж написав автор хроніки Львова Бартоломей Зіморович:

"Рятівниці голови своєї себе цілого віддав подружньою відплатою і свідками поверненої відплати лишив нащадків на многая літа." (с)