З усього наритого в інтернеті не вдалося знайти більш менш точну дату побудови цього костелу. За однією з них храм збудував Роман Мстиславович на честь народження Данила, хрещене ім’я якого було Іван, сталося це в 1201 р. За іншою версією храм збудував в 1250,1260,1270 ??? Лев Данилович в подарунок своїй жінці Констанції, що була католичкою. За час свого існування він пережив руйнування, пожежі, відновлювальні роботи і.т.д. Під час реставраційних робіт в кінці 80-х храму було повернуто оригінальний вид крім неготичного фасаду.

Коли попали в нього всю мою увагу повністю прикували два макети Львова – один XIII-XIV ст., інший XVIII ст.. Вже потім переглядаючи фото, побачив, що зі всіх тамтешніх найдавніших пам’яток присутні тільки фотографії цих двох макетів, які зараз і покажу.

Макет XIII ст.

Ліворуч, якщо не помиляюся, Високий Замок

Посередині – то з чого розпочався Львів, площа в центрі – Старий Ринок. Трохи північніше площі вже помітно цей костел

А праворуч – нова частина міста, яка розвивалася і з часом і стала безпосередньо Львовом, перетворивши стару частину на Жовківське передмістя тут уже по центру – сучасна площа Ринок.

Інший макет показує, які разючі зміни відбулися з містом за п’ять століть. Місто оточили кам’яні мури, піднялися в висоту дзвіниці храмів, виросла загальна висотність будинків

На макеті видно ратушу, яка була розібрана в 1826 р.

Костел Петра і Павла, вежа якого була розібрана в 1830 р. Праворуч від нього знаходиться шпитальний костел Св. Духа, який демонтували в кінці XVIII ст.

Існуючі сьогодні – Кафедральний костел

Костел Св. Михаїла монастиря кармелітів босих

Ну і ще купа культових та інших споруд, яких гарно видно на загальному плані.

А з інших експонатів… от чесно не згадаю більше, ці повністю заполонили мою пам'ять стосовно експозиції цього музею-костелу.

Здається, був якийсь посуд, приспособи кам'яного віку, скляні бокали і.т.п.

Тут все.

Передрук з Живого Журналу: "Якось воно буде..."

Але все по порядку.

Знаходиться він в будівлі біологічного факультету ЛНУ ім.. І.Франка . Його фундаментом став Кабінет натуральної історії, заснований в 1784 р. Сучасні зали, та найбільш швидке розширення своєї експозиції музей отримав за ректорства Б. Дибовського і з того часу розширювався і розширювався.
Будівлю музею найшли просто, далі найшли і сам музей, розпитавши студенів, хоча частина про нього і не знала… Але нічого, язик і до Києва доведе, як говориться, найшли зайшли, почали дивитися.

Спочатку була відчинена невелика кімната, типу як коридор, перед робочими кабінетами співробітників.

Там були виставлені різноманітні мушлі, корали, черепашки, як викопні, здається, так і сучасні.

І чийсь мозок 🙂

Насправді то корал-мозговик.

Оглянувши їх подумали що це все, більше не буде, але запитали співробітників, на що ті сказали мол ви що, тут 500 квадратних метрів і відкрили двері до наступних залів.
Не знаю, чи то нам щастило, чи то день такий, але кругом куди хотіли – потрапляли без проблем.

Ну і далі, рухаючись по залах пішли згадувані раніше вау…

Милі паучки-птахоїди

Макет мурашника

Купа різноманітних та різнобарвних метеликів, деякі більші за долоню дорослої людини всіх барв і відтінків

Вот такіє вот ракі… насправді омар Європейський

І краби

Пилку нікому не треба?

Миле створіння чекає гостей

Якщо не попали в зуби попередньому, все одно необхідно залишатися обережним, оскільки зверху вже підчікує наступна тварючка

Наступний зал заповнений цільними скелетами різних тварин, вперше теж таке бачу.

Деякі експонати є унікальними, нових дістати вже не вийде, по причині відсутності їх джерела – морської корови, яка вже вся вибита начисто

Від скелетів до птахів. Та сама райська птаха

Пінгвіни

Пелікани

Ще щось

Птах-носоріг

Хижі

Папуги

І останній зал – опудала сучасних тварин.

Мавпи

Левиця

Інші котячі

Слоника замордували...

Ще купа тварин

І на останок, налякаю всіх самим страшним звірьком, який може приходити до нас - сєвєрний пєсєц))))

Або полярна лисиця, по іншому

Відвідування музею у нас вийшло безкоштовне, ніхто грошей не вимагав, але вже на виході стоїть скриня збору добровільних коштів на його підтримку , то гривень туди вкинули.

Ось такий цікавий музей.

На цьому тут все.

Передрук з Живого Журналу: "Якось воно буде..."

Одна з творців фестивалю - Оля Рейтер.

Глядачів зібралось немало.

Так добувалась енергія для показу фільму.

Поки всі дивляться - хтось крутить педалі. І теж дивиться.

Такий-от механізм для отримання екологічно чистої енергії.

Передрук з Живого Журналу "Форко"

Туристична поїздка на поїзді Л-3535 за маршрутом Головний вокзал-Підзамче-Личаків.

Відправна точка подорожі - головний Львівський залізничний вокзал.

Ажурне металеве плетиво.

Поїзд чекає на пасажирів.

Наш паровоз.

На цій фотографії видно, що повезе поїзд паровоз Л-3535, названий так в честь конструктора Лебедянського.

Майже симетрія.

Майже симетрія.

На колесі можна побачити дату виготовлення.

По дорозі на станцію Підзамче їдемо по Львову під мостами і по мостах. Люди зупиняються, розкривають роти і проводжають паровоз поглядами.

Уже в парку Знесіння. Паровоз виїздить на старий міст.

Доїхали до станції Личаків. Пора їхати назад.

Фото з Живого Журналу "Фрілансю потихеньку"

Фото з Живого Журналу "фото-Львів" - ч.1., ч.2.

Загалом в мене весь день вчора склався дуже позитивно і почалось все з того, що чоловік сказав, що завезе нас на МК машиною, моїй радості не було меж. Приїхали ми трошки швидше і мали час прогулятись, хоча погода тому не дуже сприяла, моросив дощ, але настільки дрібненький, що навіть не виникало бажання розкрити парасолю.

Ідучи вул. Галицькою, увагу Софії привернув магазинчик з капелюшками, які їй дуже сподобались - мамо, купи собі червоний - мабуть він був найефектніший.

Ще з книжкового форуму залишились стенди, які принесли нам купу позитиву.

Антикафе Kommuna знаходиться під номером 1 по вул. Галицькій, куди ми і попрямували.

Дуже гарними сходами ми піднялись на другий поверх, де над входом читаю фразу "Твори, та не витворяй" і посміхаючись заходжу всередину. Інтер'єр і справді сприяє творчому настрою, адже простір, багато світла, великі вікна, з яких відкривається чудовий і не зовсім звичний погляд на неперевершену архітектуру міста, м'які крісла, подушки на підвіконнях і багато настроєвих дрібничок, серед яких я почувалась дуже затишно. Саме приміщення візуально розділене на дві зони - зону робочу, де є столи з стаціонарними комп'ютерами, і зону творчо-відпочинкову, в якій переважають ноутбуки, де і проходив в нас майстер-клас. Але, наскільки я розумію, доступ до інтернету не є пріоритетним напрямком роботи закладу, там проводяться різноманітні зустрічі, кінопокази, майстер-класи і такий формат мені дуже імпонує. Відвідувачам пропонують чай і какао, тости з різною смакотою. Я пробувала какао і мені сподобалось:)

А тепер про майстер-клас. Фетр є дуже приємною на дотик тканиною - це валяна шерсть, яка не торочиться і тому з неї дуже зручно робити всілякі гарні дрібнички - брошки, іграшки, прикраси. Я вирішила робити брошку у вигляді ведмедика.

Спочатку за допомогою трафарету малюю на папері і вирізаю обрану фігурку, в моєму випадку ведмедик. А Катя теж творить - вирізає ялинку.

Тоді накладаю паперового ведмедика на тканину і прикріпляю до неї булавками. І знову ж таки вирізаю вже тканинного ведмедика.

Оскільки моя брошка буде об'ємною, то тканинних ведмедиків в мене повинно бути два - я обрала коричневий і сірий фетр.

Якщо потрібно щось пришити чи вишити, то це робиться зараз, а не тоді, коли виріб вже зішитий. Тому я пришиваю ведмедикам животик, прикрашаю його ґудзичком, який мені допомагає підібрати Софійка.

Тоді пришиваю очка, носик і ротик, які оформляю бісером. Ну ось і ведмедики вже мають свій особливий вираз обличчя.

Залишилось тепер пришити їх один до одного і простір між ними заповнити наповнювачем, щоб у ведмедика з'явився животик і він став більш об'ємним. У нашому випадку наповнювачем був той самий фетр, порізаний дрібними кусочками.

Ось такий в мене вийшов ведмедик, з одного боку іронічно усміхнений, а з іншого - незвично серйозний.

Як ви вже зрозуміли, з нами були діти і мушу наголосити на дуже лояльному і позитивному ставленні персоналу до дітей, за що дуже їм вдячна. Діти ж не сиділи тихенько за столиком, а бігали, вилазили на підвіконня, іноді кричали і бешкетували, одним словом бавились.

За той час, що я робила ведмедика, Катя зробила чудову ялинку. Невже Новий рік вже близько, а я про нього якось ще й не задумувалась?

Передрук з Живого Журналу: "Журнал zorynka"

12 найкращих фотографій Львова кожного із місяців року потраплять до одного із найтиражніших календарів Львова. І у цьому календарі будуть й фотографії випускників Школи фотографії імені Дієґо Марадони. Чудове признання для молодих фотографів, коли у 2014 році їхнею фотографією на календарі щодня милуватимуться тисячі людей.

Конкурс організований проектом “Муніципальний розвиток та оновлення старої частини м.Львова”(GIZ) спільно із Львівською міськрадою та Школою фотографії імені Дієґо Марадони. При публікації обов’язково вказуватимуться автор фотографії.

До слова, останні роки на цьому календарі публікувалися фотографії іменитого фотографа Юрія Дячишина. Тож запрошення випускників Школи фотографії імені Дієґо Марадони до творення фотокалендаря – почесно і відповідально. Запрошуються до співучасті у творенні календаря не лише слухачі і випускники фотошколи, але й у усі, хто любить Львів.

Основні критерії відбору:

- На фотографіях хочеться бачити життя міста (репортажні та жанрові сценки із людьми на площах, у дворах, і побуті тощо)

- Бажано, аби події відбувалися в історичній частині місті (але не лише у центрі! Підзамче, Личаків та інші мікрорайони)

- Хочеться бачити усі пори року

- Вітається зображення історичних деталей (вікна, двері, фасади, частини скульптурних елементів)

- Без постановок

- Вітаються фотографії цікавих локацій

- Без панорам (формат настільного календаря)

- Фото мають передавати позитивні емоції.

Підготувати фотографії необхідно продовж вересня-жовтня і надіслати у максимальній роздільній якості на скриньку photomaradona@gmail.com. При виникненні запитань телефонуйте 093 095 00 96, Максим. Фотографії для календаря відбиратимуть представники організаторів.

Розпочався фестиваль 10 вересня з офіційної церемонії відкриття за участі представників компаній-учасниць у центрі Львова – на площі Ринок. Далі учасники та гості свята пройшли парадом до місця проведення фестивалю – до парку культури та відпочинку ім. Б.Хмельницького. Чотири пивні компанії по-різну розмістили свої намети, у різних куточках парку. Найбільшу святкову програму підготувала Львівська пивоварня, яка варить вже майже 300 років пиво „Львівське”. Саме до цього свята перше українське пиво підготувало для відвідувачів ексклюзивний хмільний продукт, який був випущений лімітованою партією – пиво „Львівське Дункель”. Цікаво, що темний лагер, який вперше був виготовлений у Баварії, вважається „прародичем” усього темного пива світу.

Найбільшу сцену у парку ім. Б.Хмельницького теж підготувало „Львівське”. Назвали її символічно – „1715”. Саме на цій сцені впродовж фестивалю виступали гурти „Дзідзьо”, „Мандри” та Олег Скрипка зі спільною програмою із „Ле Гранд Оркестр”. Окрім цього, тут проходили різноманітні конкурси, театралізовані дійства, танцювальні майстер-класи, а по закінченню кожного дня фестивалю відбувалася етно-дискотека. Представники „Львівського” зауважили, що їхня мета – щоб в Україні „Львівська забава” була схожа на найбільший у світі пивний фестиваль – „Октоберфест”.

Були ще й рекорди України на „Львівській забаві”: усім відвідувачам фестивалю презентували найбільший у нашій країні пивний кухоль, ширина якого – 1,5 метри, висота – 2 метри, а вміщує такий кухоль рівно 3,5 тисячі літрів пива! Другий рекорд – це найбільший в Україні торт, розмір якого 5 на 5 метрів. Ним мали змогу поласувати усі охочі в останній день фестивалю.

Найбільше насичених подій припало саме на останні три дні фестивалю. 13 вересня виступали Гуцул Каліпсо, Сергій Притула, „Лісапетний батальйон”, ТопОркестра, Юркеш та мегапопулярний „Дзідзьо”. 14 вересня, окрім конкурсів та забав у наметах пивоварів, виступили Рокаш, Лесь Подерв’янський, „Мандри” та „Перкалаба”. Останній день фестивалю, 15 вересня, завершився виступами львівських кавер-гуртів, а також „Mad Heads XL” і Олега Скрипки із „Ле Гранд Оркестр”.

- У фестивалі взяли участь найвідоміші чотири пивні торгові марки України: „Львівське”, „Оболонь”, „Чернігівське” та „Перша приватна броварня”. За нашими підрахунками, за 6 днів фестивалю його відвідали понад 70 000 людей, загалом було з’їджено понад 50 тисяч фестивальних ковбасок, випито понад 150 тисяч літрів пива. А це свідчить про те, що фестиваль львів’янам та гостям міста сподобався. Ми плануємо зробити його щорічним, і щоб він став однією з візитівок Львова, – зазначив організатор фестивалю Ігор Фіняк.

Передрук з ресурсу "Рівненський інформаційний портал ОGО.ua"
Автор: Артем ШАГОФЕРОВ , фото автора, а також взяті із lvivzabava.com та vk.com/lvivzabava

КораЛЛі

Гуцул Каліпсо

Фото з ресурсу "Сумно?"

Фото з Живого Журналу “мінімум букв“

Фото з Живого Журналу "prescott10"