lviv from Prostir-Studio on Vimeo.

15 листопада. Відкриття «Ночі у Львові». пл. Ринок,1, перед входом в ратушу 19.00

15 листопада. Виставка, концерт та презентація у кав'ярні-галереї «Штука» на вул. Котлярській. Відвідувачі кав’ярні матимуть нагоду оглянути виставку «Штрихи до музичного портрету Львова» та виставку матеріалів з фондової збірки Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької і приватної колекції Олександра Москаленка. Виставка експонується у рамках проекту "110 років Музикальної кам’яниці"
19.00 - презентація четвертого тому із серії «Перлини Софії» - «Становлення внутрішньої людини» видавничо-просвітницького проекту «Логос Традиції».
21.00 - акустичний концерт Джошуа Претта

15 листопада. Концерт хору «Soli Deo» в Домініканському соборі Храм Пресвятої Євхаристії, пл. Музейна, 1. Початок о 22.00

15 листопада. у Львові для тих, хто вдома влаштує Львівський державний природознавчий музей. Акція «Музей за лаштунками» буде відбуватися з 21.00 на сторінках у соціальних мережах FB і VK.

16 листопада. Концерт у кав'ярні-галереї «Штука». Окрім виставок, у закладі відбудеться фортепіанний концерт Ірини Лобанок, початок о 21.00.

16 листопада. Нічний показ фільму «Місячна соната» (1937 рік) в галереї «Дзиґа», вул. Вірменська, 35 В рамках фестивалю «відкриваємо Падеревського». У ролі самого себе – Ігнацій Ян Падеревський. 22.00

16 листопада. Cобор Святого Юра відкритий для відвідувачів з 22.00 до 00.00, площа Святого Юра, 5

16 листопада. Ніч у стилі ретро у філармонії. Концерт академічного інструментального ансамблю «Високий замок» та духового квартету «Fagotissimo» Львівська обласна філармонія, вул. Чайковського, 7 вхід вільний лише о 22.00

17 листопада. Концерт "Від бароко до сучасності" від Collegium musicum в костелі єзуїтів на вулиці вул. Театральній, 11.
В цей вечір почуєте твори Баха, Вівальді, Генделя та інших композиторів. Виконавці: Орест Смовж (скрипка), Павло Єрмак ( флейта), Альона Декуша (клавесин). Початок о 20:00

17 листопада. Скрипковий концерт у кав'ярні-галереї «Штука». Відвідувачі кав’ярні матимуть нагоду оглянути виставку та з 21.00 почути скрипковий концерт Лілії Бріль, Вероніки Шукайло та Христини Сандецької.

За матеріалами ресурсу: "Afisha Lviv"

Алею кленів імені Гната Хоткевича висадили у Львові на вул. Кушевича неподалік однойменного палацу. Це – подарунок міському палацу культури імені Гната Хоткевича на 80-й день народження.

На 42 сторінках паспорта міститься довідкова інформація про Львівську область, її природні багатства і туристичний потенціал та інформація про ключові підприємства Львівщини.

Перший примірник паспорта громадянина Львівщини Віктор Шемчук, голова ЛОДА, подарував Віце-прем’єр-міністру України Олександру Вілкулу на ХIII Міжнародному Економічному Форумі.

Паспорт громадянина Львівщини

Паспорт громадянина Львівщини

Паспорт громадянина Львівщини

Паспорт громадянина Львівщини

Паспорт громадянина Львівщини

Паспорт громадянина Львівщини

Паспорт громадянина Львівщини

Паспорт громадянина Львівщини

З усього наритого в інтернеті не вдалося знайти більш менш точну дату побудови цього костелу. За однією з них храм збудував Роман Мстиславович на честь народження Данила, хрещене ім’я якого було Іван, сталося це в 1201 р. За іншою версією храм збудував в 1250,1260,1270 ??? Лев Данилович в подарунок своїй жінці Констанції, що була католичкою. За час свого існування він пережив руйнування, пожежі, відновлювальні роботи і.т.д. Під час реставраційних робіт в кінці 80-х храму було повернуто оригінальний вид крім неготичного фасаду.

Коли попали в нього всю мою увагу повністю прикували два макети Львова – один XIII-XIV ст., інший XVIII ст.. Вже потім переглядаючи фото, побачив, що зі всіх тамтешніх найдавніших пам’яток присутні тільки фотографії цих двох макетів, які зараз і покажу.

Макет XIII ст.

Ліворуч, якщо не помиляюся, Високий Замок

Посередині – то з чого розпочався Львів, площа в центрі – Старий Ринок. Трохи північніше площі вже помітно цей костел

А праворуч – нова частина міста, яка розвивалася і з часом і стала безпосередньо Львовом, перетворивши стару частину на Жовківське передмістя тут уже по центру – сучасна площа Ринок.

Інший макет показує, які разючі зміни відбулися з містом за п’ять століть. Місто оточили кам’яні мури, піднялися в висоту дзвіниці храмів, виросла загальна висотність будинків

На макеті видно ратушу, яка була розібрана в 1826 р.

Костел Петра і Павла, вежа якого була розібрана в 1830 р. Праворуч від нього знаходиться шпитальний костел Св. Духа, який демонтували в кінці XVIII ст.

Існуючі сьогодні – Кафедральний костел

Костел Св. Михаїла монастиря кармелітів босих

Ну і ще купа культових та інших споруд, яких гарно видно на загальному плані.

А з інших експонатів… от чесно не згадаю більше, ці повністю заполонили мою пам'ять стосовно експозиції цього музею-костелу.

Здається, був якийсь посуд, приспособи кам'яного віку, скляні бокали і.т.п.

Тут все.

Передрук з Живого Журналу: "Якось воно буде..."

Але все по порядку.

Знаходиться він в будівлі біологічного факультету ЛНУ ім.. І.Франка . Його фундаментом став Кабінет натуральної історії, заснований в 1784 р. Сучасні зали, та найбільш швидке розширення своєї експозиції музей отримав за ректорства Б. Дибовського і з того часу розширювався і розширювався.
Будівлю музею найшли просто, далі найшли і сам музей, розпитавши студенів, хоча частина про нього і не знала… Але нічого, язик і до Києва доведе, як говориться, найшли зайшли, почали дивитися.

Спочатку була відчинена невелика кімната, типу як коридор, перед робочими кабінетами співробітників.

Там були виставлені різноманітні мушлі, корали, черепашки, як викопні, здається, так і сучасні.

І чийсь мозок 🙂

Насправді то корал-мозговик.

Оглянувши їх подумали що це все, більше не буде, але запитали співробітників, на що ті сказали мол ви що, тут 500 квадратних метрів і відкрили двері до наступних залів.
Не знаю, чи то нам щастило, чи то день такий, але кругом куди хотіли – потрапляли без проблем.

Ну і далі, рухаючись по залах пішли згадувані раніше вау…

Милі паучки-птахоїди

Макет мурашника

Купа різноманітних та різнобарвних метеликів, деякі більші за долоню дорослої людини всіх барв і відтінків

Вот такіє вот ракі… насправді омар Європейський

І краби

Пилку нікому не треба?

Миле створіння чекає гостей

Якщо не попали в зуби попередньому, все одно необхідно залишатися обережним, оскільки зверху вже підчікує наступна тварючка

Наступний зал заповнений цільними скелетами різних тварин, вперше теж таке бачу.

Деякі експонати є унікальними, нових дістати вже не вийде, по причині відсутності їх джерела – морської корови, яка вже вся вибита начисто

Від скелетів до птахів. Та сама райська птаха

Пінгвіни

Пелікани

Ще щось

Птах-носоріг

Хижі

Папуги

І останній зал – опудала сучасних тварин.

Мавпи

Левиця

Інші котячі

Слоника замордували...

Ще купа тварин

І на останок, налякаю всіх самим страшним звірьком, який може приходити до нас - сєвєрний пєсєц))))

Або полярна лисиця, по іншому

Відвідування музею у нас вийшло безкоштовне, ніхто грошей не вимагав, але вже на виході стоїть скриня збору добровільних коштів на його підтримку , то гривень туди вкинули.

Ось такий цікавий музей.

На цьому тут все.

Передрук з Живого Журналу: "Якось воно буде..."

От так само у Львові зібрались хіпі - справжнісінькі діти квітів, які за мир, волю та любов у всьому світі. Ті, які пам'ятають сексуальну революцію 1968 року та самі проводили перші демонстрації пацифістів в СРСР.

Однак це було колись. А тепер ті, хто залишився, з ініціативи свого побратима Аліка Олісевича у ролі фоторедактора та під керівництвом Івана Банаха, головного редактора, уклали вже другу частину альманаху "Хіпі Львова".

А сам Алік Олісевич (справжнє ім'я - Олег Олександрович Олісевич) ще в березні 2013 року видав автобіографію "Революція квітів". І 3-го жовтня у Львові ввечері зібралась доволі пістрява тусівка для того, щоби послухати, хто ж такі насправді хіпі, звідки вони взялись та як збереглись до сьогодні.

Прийшли на зустріч ті люди, яким справді не байдуже до того, що було. Там були як старі друзі самого Аліка, так і особи, які цікавляться андеґраундовими течіями.

Організатор і модератор зустрічі Юрко Кучерявий проводив вечір у формі дискусії, хоча сам Алік охоче розповідав набагато більше, аніж його запитували.

Слухачів розважали музикою Олег Калитовський, Андірй Гаталяк та хлопчик Паша (представник підростаючого покоління "правильних" музикантів).

Видно, що самі хіпі дуже дорожать такими вечорами - майже всі були з фотоапаратами і старались сфотографувати кожне обличчя...

Сам Алік Олісевич розповідав про всіх і все - про себе і людей, про подорожі, маніфестації, протести, відпочинок...

Чи знали ви, що саме у Львові збереглись чи не останні представники мото-хіпі? Або що свого часу В'ячеслав Єресько сформував заледве чи не нацистську гілку хіпі-руху?

Розповідали про те, як людей з довгим волоссям та в розмальованих джинсах забирали в психіатричку чи навіть за грати; як знущались, як переслідувати та, фактично, травили. І як вони вижили. Перебороли. Вистояли.

"Людям зараз бракує любові, братерства, свята, врешті-решт" - фраза, яка стала, фактично, лейтмотивом усього вечора.

І дуже приємно, що є ще люди, які щиро та безкорисливо дарують світу як мінімум свій гарний настрій. Як максимум - всього себе для великої місії добра, миру та любові у всьому світі.

Текс і фото: Тетяна Павліченко
Джерело передруку: Галицька регіональна інформаційна мережа

Питання органічних продуктів в Україні щойно зараз починає набувати актуальності: раніше просто не було інших, аніж органічні. Тепер турботливі мами, прибічники здорового способу життя або ж просто гурмани починають прискіпливо читати етикетки у супермаркетах, а ресторатори все більше звертають увагу на продукти локальних виробництв та маленьких господарств.

Особливо актуальним стає питання «натурпродуктів» у містах – там навіть на базарі навряд чи зустрінеш бабусю, яка постійно продає щось зі своєї господарки, і якій можна довірити здоров’я родини без застережень. Хтось примиряється з реальністю і далі купує до столу те, що найпростіше дістати, а хтось – починає шукати вихід. І знаходить його не лише для себе, але і для інших. Часом так виникає маленький родинний бізнес.

Герої нашої оповіді шукали не за перепелиними яйцями чи іншими рідкісними делікатесами, а за простим, проте справжнім медом. І зрозуміли, що шукають не тільки вони. Багато їхніх друзів у Києві, Харкові та Львові теж не знали, де дістати хороший, пахучий, справді лікувальний та смачний мед. Так Андрій та Уляна Лазорко, весела і активна молода пара зі Львова, створили собі та іншим на радість інтернет-магазин «Весела Бджілка», де пропонують мед із цілої низки маленьких приватних пасік з усієї України.

Вже зараз у «Веселій Бджілці» можна замовити солодкий і корисний смаколик з Сумщини, Чернігівщини, Івано-Франківщини та Тернопілля. Для тих, хто ще не визначився з вибором – є нагода спробувати різні сорти у добірці, і обрати свій улюблений. Та найцікавіше в усій цій справі – особиста зацікавленість «бізнесменів».

Андрій та Уляна не просто продають, вони справді власноруч обирають та готують для покупців усі меди. На сайті публікуються і їх перші досвіди на пасіці, і фотозвіти з подорожей (навіть у далеких краях типу Марокко вони знайшли і роздивилися місцеві вулики та автентичний мед!), і корисні поради щодо зберігання та вживання меду. Втім, найкраще – поговорити з ними особисто, і відразу стає зрозуміло, що з такою легкістю та запалом беруться тільки за омріяну справу.

— Андрію, розкажи, з чого це все почалося? Як виникла така ідея?

— Ми самі, і вся наша родина дуже любимо мед. І у нас, львів’ян, ніби немає проблеми дістати смачний і якісний мед: у когось є бабця в селі, у бабці сусіди, у сусідів пасіка. Кожен кожного знає. Натомість у Києві, наприклад, мої друзі змушені обирати магазинний мед або купувати з базару – і якість у обох випадках сумнівна. По-друге, люди зі Сходу України не мають змоги купити карпатський мед. Був ти у Трускавці, посмакував, і скільки можеш з собою взяти – стільки і забрав. А потім все, ніде не дістати. Вже за перший місяць у нас був такий покупець. Він фермер десь з Півночі України, знайшов наш сайт, і написав, що був у Моршині на відпочинку, йому дуже сподобався карпатський мед, і він його замовив – навіть оплату поштою переказував, бо картками не користується. Такі моменти тільки підтверджують, що це хороша ідея, і справді потрібна послуга.

— Добре, але ж мед – традиційні українські солодощі, невже досі ніхто до такого не здогадався?

— В Україні, як я можу судити з власного аналізу ситуації, є велика інтернет-спільнота пасічників, але суто професійна. Вона не розрахована на покупців, там спілкуються задіяні у справі люди про свої спеціальні штуки – як доглядати бджоли, і обмінюються спеціальними продуктами бджолярства – вощиною, маточним молочком тощо. Є ще один варіант – натрапляв на десяток таких сайтів: тато має пасіку, а діти самостійно зробили такий-сякий сайт, а потім самі про нього забули, і кілька років не оновлювали. А просто і без проблем купити хороший мед ніде. Тим більше, з маленьких пасік, а не з промислових виробництв, оскільки приватні господарі справді відповідальні за якість свого продукту, і роблять усе як для себе. Це ще один принциповий для нас момент: ми майже всюди їздимо особисто, знаємося з господарями, качаємо разом з ними мед, навіть з бджолами знайомимося (сміється).

— Не боїшся? Ти ж не пасічник, можуть покусати…

— Ні, бджіл не боюся. Це ж корисно, та і не боляче. От оси – то інша справа!..

— А сам коли будеш пасіку заводити?

— О ні, то поки що не для мене. Біля пасіки треба бути, пильнувати, треба знати і дуже розумітися. До того ж, цього зазвичай ледь не змалечку вчать – батько сина, дідо онука, і так далі. Це ж майже завжди родинна справа. Так що це вже на старість, коли у мене буде багато часу.

 

— У якому «форматі» ваш мед потрапляє до споживачів?

— Ми самі його розливаємо, пакуємо і навіть доставляємо особисто – якщо це замовлення в межах Львова.

— Вдома?!..

— Звісно ні. Ми облаштували окреме приміщення, там є стелажі, і все зберігається у правильних умовах – хоч мед і не псується, проте варто пильнувати все одно. Спочатку ми думали організувати це інакше, але розливати мед на пасіках – дуже незручно. Ніхто не хоче з тим бавитися. Тримати його у великих посудинах теж неможливо – натуральний мед загусає, потім його складно фасувати. Тому ми самі розливаємо його «свіжаком», і гарно пакуємо: ми з Уляною тепер спеціалісти у найрізноманітніших нюансах пакування… Уявляєш, є спеціальні ножиці, від яких тканина не розтріпується! Етикетки, стрічки – все це ми робимо власноруч. І в цьому теж своє задоволення – бачити весь шлях, бути його учасником, і бачити втішені обличчя покупців.

 

— А якщо покупці не зі Львова?

— Ми відправляємо «Новою Поштою» - зручно, усюди є філіали, найпоширеніша служба доставки.

— І які перспективи «Веселої Бджілки» ти бачиш? Що змінилося від вашого старту і дотепер?

— Ми стартували, фактично, тільки місяць тому. Наразі я бачу успішний розвиток – вже є продажі, я задоволений ними. Хочемо робити мед з горішками, різдвяний мед, різні добірки медів. Ще один цікавий напрямок – це співпраця з кав’ярнями. Бо уважні власники теж шукають якісні продукти. Наш мед вже зараз можна скуштувати у «Старих Мурах» у Львові, наприклад. Однозначно буде зростати асортимент, бо ми постійно вишукуємо нові пасіки. Скоро зима, а взимку без меду нікуди!

Ось яке визначення вікіпедія дає терміну еспресо:

«Еспресо (італ. espresso — «вичавлений», «спресований») — міцна кава, зварена за допомогою нагрітої насиченої водяної пари, пропущеної через обсмажені, дрібно мелені зерна кавового дерева.»

Перед тим як приступити до тест, я перечитав історію та як правильно пити еспресо. Подають його зі склянкою холодної води, яку потрібно випити до того, а не під час чи після еспресо. Це робиться для того щоб якнайкраще відчути смак кави. Всі кави я пив без цукру, це також для того щоб сповна оцінити якість напою, цукор, як на мене, може як і приховати слабкі сторони так і приглушити сильні. Також звертав на такі моменти виставляючи оцінку: подача, міцність, густина, смак (гірчинка,кислинка).

Нижче перелік кафе з оцінками та короткими враженнями де я був.

Чарівний ліхтар (Федорова, 12)

Місце затишне. Цікаво оформлене. З музики грало в перемішку щось джазу і техно. Бармен зразу ж підійшла до столика з меню, як тільки я сів. Каву принесли без води, але з печеньком. Воду на моє прохання донесли. Еспресо, як на мене, занадто слабке. Забагато води. Від того і втрачається аромат. Кислинка з гірчинкою надто слабо проявляються.
— Який в вас пароль до вайфай вандерфул через дабл’ю.
Кава коштує 15 гривень.

Ціна — 15 ₴; оцінка — 3,2; о/ц — 0,21

Kredens Сafe (Валова, 5)

Персонал привітний. Здачу зі сто гривень довго рахували, не перепитували чи є менші куп'юри. Каву подають в паперових стаканчиках. Кав'ярня позиціонується як заклад coffee to go. Одразу ж без нагадування в пластиковому стакані подали воду. Кава мала легку кислинку. Післясмак був з гірчинкою. В ароматі можна було знайти легкі нотки мигдалю. Пароль до вайфаю вказаний на чеку. Так мені сказав чемний офіціант і повторила не менш чемна барменша (пароль — supercoffee). З третього разу підключився. Місце тут яскраве, для молодих людей. Люди сидять, чекають, працюють, щось пишуть, говорять про роботу про свої справи. Про все на світі. Кава - 16 грн

Ціна — 16 ₴; оцінка — 4,2; о/ц — 0,26

Перша кляса (пл. Ринок, 39)

Грає якийсь Батярський блюз. І далі по колу щось в цьому форматі. Офіціант підійшов ще навіть я не встиг я сісти за столик. В залі досить пусто. Каву принесли без склянки води. Я попросив води, офіціант вже хотів забрати каву і долити води. Я сказав що ні, просто окремо принести води. Пароль до вайфаю 01122012. Мережа утелівська зникла. Та й київстар також пропав, тому, якщо сідатимите далі в залі, будьте готові усамітнитися від світу. Кава з ледь ледь відчутним в ароматі мигдалем. З характерною кислинкою і гіркотою в післясмаку. Відчувається густина кави. Таке вже ніби цікавіше але не те щоб дуже. Музика та батярська напрягала. На каву сюди певно не дуже логічно ходити.

Ціна — 17 ₴; оцінка — 3,3; о/ц — 0,19

Лігумінка (Краківська, 14)

Тепло. Світло. Малолюдно. В колонках грає якесь радіо. Каву робити не вміють. І подавати також. Мало того що це не еспресо, а щось розведене. Практично без запаху і смаку. Так ще на прохання принести води мені принесли гарячу. Кип’яток! Пароль на вайфай приносять на листочку — zxc123qwe.

Ціна — 15 ₴; оцінка — 2,5; о/ц — 0,17

Штука (Котлярська, 8)

Дуже затишне місце з меблями і музикою початку епохи. Я ділив кафе з закоханою парою в куточку. Сидів пив каву і думав. Каву принесли зразу з водою. Смачна, але трішки заслабка за рідка, кислинка на мій смак в самй раз. Гірчинка в післясмаку також ок.

Ціна — 18 ₴; оцінка — 4; о/ц — 0,22

Світ кави (пл. Катедральна, 6)

В сердині майже всі столики зайняті. Грає приємна музика. Всі сидять, кавують і їдять десерети. Еспресо будь ласка. 16 гривень. Води не дали. Розчарування. Можна стаканчик води. Знову не зрозуміли, хотіли долити. Дали стакан з водою. Кава масляниста, міцна, трохи закисла як на мене з приємним терпким та шоколадним післясмаком. Якби була чуть менше кисла, взагалі була б фаворитом. Вайфай відкритий

Ціна — 16 ₴; оцінка — 4,1; о/ц — 0,26

На Бамбетлі (пл. Ринок, 29)

Місця всередині зайняті. Сідаю на терасі. Прохолодно. Не чую яка музика грає. Прошу еспресо. Приносять без води прошу воду. Приносять одразу, не перепитують але вода в стакані взагалі не питєбильна. Віддає чи то хлоркою чи то йодом. Роблю лише маленький ковток. До кави додали маленьку вафельку. Офіціанти в принципі швидко справляються. На столі реклами кави по східному котру можна самому зварити. Кава гіркувата чуть масляниста майже без кислинки. Така без інтересу офіціанти швидкі пароль на віфі bambetel.

Ціна — 14 ₴; оцінка — 2,9; о/ц — 0,21

Прага (Академіка Гнатюка, 8)

Вайфай безкоштовний. Грає легка музика «лайф із кам ізі, лайф із лайф». Це не суто кавове місце. На стінах репродукції плакатів кінця вісімсотих. За столиком навпроти сидить російськомовна компанія дідусів і бабусь. Каву приносять без води при проханні принести воду офіціант питається газовану чи негазовану. Я повторюю що просто види. Приносять. Кава ніяка. Водяниста ледь кисла і зі слабеньким гіркуватим присмаком. Не виникає бажання повернутися сюди на каву. Попросив принести рахунок і про мене забули. В залі майже пусто. Залишився лише я з офіціантами.

Ціна — 12 ₴; оцінка — 2,6; о/ц — 0,22

Cafe 1 (пл.Катедральна, 5)

Кафе цікаве. Тут я в перше. Джаз. Таке місце для дружніх розмов що я відчув на собі слухаючи розмову, точнішу монолог двох дівчат про колишніх (вони просто голосно говорили). «я не люблю говорити про колишніх» час від часу лунала, а потім знову деталі та подробиці також почув рекомендацію подивитися фільм з Одрі Тоту «Любит не любит». Вайфай відкритий кава трохи заслабка і знову ж таки закисла як на мене з легесенькою гірчинкою. Так наче на цьому клаптику Львова всі люблять каву поквасніше.

Ціна — 14 ₴; оцінка — 3,8; о/ц — 0,27

Штрудель Хаус (Шевська, 6)

Дуже приємно було зайти в тепле приміщення з холодного двору. Всередині вишукано і грає класична музика. Офіціанти швидко підійшли, запалили свічкку. Попросив еспресо. Принесли знову без води. Попросив воду, принесли швидко. Кава масляниста з більш гірчинкою ніж кислинкою. Стійкий післясмак. Кава - 12 гривень.

Ціна — 12 ₴; оцінка — 3,7; о/ц — 0,31

Вірменка (Вірменська, 19)

Тут час як зупинився і все по домашньому. Старі радянські ваги та відвідувачі, ще з вісімдесятих років. Еспресо правда не було. Поломалася еспресо машина. Була поломана і в п'ятницю. Лише по східному. Заливайка. 10 гривень. На смак ця по східному була сильніша чим в деяких кафе еспресо. Оцінки ставити поки не буду, але прийду сюди ще якось, коли буде працювати еспресо машина. А кава все таки смачна. Злегкою гірчинкою

Чомусь виходили дві незадоволені клієнтки
— ну они, у меня еще запомнять, в слудующий год мой голос пойдет в Креденс кафе

Не працювала еспресо машина.

Львівська мануфактура кави (Братів Рогатинців, 7)

Тут просять сісти за стіл. Офіціант приходить за декілька хвилин як ти сів. Питає чи потрібно ще щось до еспресо, щось солодке? Ні. Все таки з кераміки і скла приємніше пити ніж з паперу і пластику. Перепитую пароль до вайфаю від одинички до шести вісім сім. Підключається. Інтер'єр приємний. За столиками видно друзів і закоханих, Закоханих і друзів. Раптово шум кавомашини переривається, вибило пробки. Запановує романтична темрява. За хвилинку все знову ок. Кава не дуже. Точніше якась дуже пласка, без кислинки, лише з невеличкою гірчинкою. Дуже рівний, нецікавий смак. Мій ніс скільки не старався не вловив якихось відомих ароматів крім ледь помітного перепалу.

Ціна — 12 ₴; оцінка — 3; о/ц — 0,25

Кава на шпацер (біля Катедри)

Місце для людей котрі спішать і їм треба проковтнути каву за один шот. Якщо на вулиці не надто тепло й вітряно і ви на фанат холодної кави, то саме за один раз і треба її пити. Продавець привітний, ціни помірні за еспресо всього вісім гривень. Воду до кави не подадуть ніяк, немає. Кава доволі смачна. Насичений аромат. Запах ледь віддає мигдалем. Зразу вдаряє гіркістю з легким післясмаком паленого цукру, далі можна насолоджуватися кислинкою і міццю.

Ціна — 8 ₴; оцінка — 4; о/ц — 0,5

Глорія кафе (пл. Міцкевича, 1)

Кава 21 гривня. Пароль від вайфай на чеку. Музика не голосна, крісла зручні. В залі напівтемрява. Самообслуговування. Люди говорять тихо. Каву подали без води. Попросив воду, принесли. Кава гіркувата з післясмаком перепалених зерен. Не сподобалася.

Ціна — 21 ₴; оцінка — 3,1; о/ц — 0,15

Лише в трьох кав’ярнях з 14 мені одразу ж правильно подали каву зі склянкою води. Найдешевша кава була в Каві на шпацер, найдорожча в Gloria Jeans. Найбільшу оцінку від мене отримал кава в Креденсі — 4,2. У Вірменці протягом декількох днів не працювала еспресо машина, тому я її не ставив в порівняння з іншими кав’ярнями, хоча кава по східному там мені сподобалася.

Рейтинг еспресо в кав’ярнях на святі «На каву до Львова»

P.S. Я зробив список в foursquare з усіма кав’ярнями де був і тестував каву, може комусь пригодиться — На каву до Львова 2013