Кожного разу, коли проходжу центральною частиною нашого міста, задаю собі питання: "Хто приклав неймовірних зусиль та коштів, щоб наше місто стало таким прекрасним як ми його бачимо? Хто ці люди, які жили десятки , чи сотні літ тому? Чому вони полюбили місцину на якій жили і вкладали кошти у її розвиток?" На ці та багато інших питань я стараюся знайти відповідь, хоч розумію, що душу далекого предка я ніколи не розгадаю. Але вдячна тим людям, які залишили нам такий чудовий скарб - наш Львів, вдячна людям які робили світлини Львова далекого минулого. З їх світлин , з їхньої графіки ми можемо лиш притулитися до нашої історії,. Побачити як мінявся наш Львів, дізнатися , які чудові і віддані люди жили у нас… Сьогоді я розповім про площу Міцкевича.

У 1843 році урочисто відкрито площу, яка отримала назву на честь губернатора Галіції в 1832-1846 рр., ерцгерцога Фердинанда Д’Есте (нині це площа А. Міцкевича). Великий простір для площі звільнився після знесення давніх мурів наприкінці ХVІІІ ст. Саме в цьому місці височіла Фарська Бастея (напівкругла захисна вежа без даху і задніх стінок на місці теперишнього "Будинку книги" на пл. Міцкевича, 8). Під час упорядкування майбутньої площі в 1839-1841 рр. знесено деякі давні кам’янички і розпочато засклепіння Полтви. В 1850-х роках, після занепаду святоюрських ярмарків, львівська влада спробувала перетворити площу Фердинанда на свого роду торгівельний центр, однак площа, на щастя, так і не стала міським ринком. У 1862 р. в її центрі на місці криниці поставлено мармурову фігуру Матері Божої, від цього часу вона отримала назву Марійської. А 1904 р. криниця з фігурою Діви Марії була перенесена на те місце, де є нині, поступившись місцем пам"ятнику Адаму Міцкевичу.
(за Котлобулатова І.П "Дати і Події в історії Львова").

1894 р. на території Стрийського парку відбулася Загальна Крайова виставка. Ідея її влаштування виникла під час проведення у Львові у вересні 1891 р ІІ з"їзду купців та промисловців. Виставка стала потужним імпульсом до розвитку промисловості та торгівлі Галичини. Протягом п'яти місяців виставку відвідали 1147329 осіб. 130 павільйонів - розпланованих, збудованих на 50 га території виставки та облаштованих найкращими львівськими фахівцями - не вдалося використати для інших потреб.

Праворуч від головної алеї Загальної Крайової виставки був споруджений стадіон. Трибуни на 8 тис глядачів, стадіон проектував архітектор Григорій Пежанський, а у 1894р 14 липня відбувся перший у Львові офіційний футбольний матч між сокільськими командами Кракова та Львова З рахунком 1:0 виграла львівська команда, гол забив Володимир Хомицький.

]]> 4119 https://lviv.pm/2012/07/nash-dvirets.html Thu, 26 Jul 2012 16:53:18 +0000 http://lviv.pm/?p=4116

У 19 столітті Львів був столицею королівства Галичини і Володимирії (Лодомерії), яке перебувало під юрисдикцією Австро-Угорщини. Це було велике жваве місто: місток між Заходом та Сходом, потужний торговий осередок. Звичайно, у період бурхливого будівництва залізниць у Європі Львів не міг залишитись осторонь. Сюди теж було прокладено гілку найсучаснішого на той час транспорту.

Львівська залізниця була зведена згідно із Австрійською імперською Програмою у справах залізниць. Перший потяг на ділянці Перемишль - Львів пішов у 1861 році. Ця гілка тоді називалася Галицькою залізницею імені Карла Людвіга. Одночасно з відкриттям залізниці відкрили й будівлю вокзалу. Але із розвитком залізниці, вокзал перестав справлятись із пасажиропотоком, тому керівництво залізниці вирішило звести нову будівлю. Старий вокзал розібрали на зламі віків.

1904 р. за проектом Владислава Садловського збудовано один з найкращих тогочасних європейських вокзалів - Головний вокзал. Фронтон прикрашали скульптури, виконані Петром Війтовичем, по обидва боки порталу встановлено дві алегоричні фігури, що символізували Промисловість і Торгівлю роботи Антонія Попеля. Головна брама з кованого заліза провадила до центрального вестибуля, оздобленого стінними розписами, що символізували Промисловість і Прогрес. За двоповерховою спорудою збудовано велике перекриття дебаркадера (платформа з навісом на залізничній станції), виконане 1903р. зі сталі та скла за проетом професора Садловського та інженера Зеленевського на чеському металургійному комбінаті "Вітковіце". Довжина 159 метрів та ширина 69 метрів. Свого часу це був чи не єдиний залізничний дебаркадер в Україні. В радянські часи під його металічно-скляним дахом часто знімали фільми про Європу (типу прибуття потягу в Лондон і т.п.).

Вокзальні приміщення були насиченні найновішим технічним обладнанням, що було рідкістю в тогочасному повсякденному ужитку: центральне опалення, електричне освітлення, електрична вентиляція, вантажні ліфти, 70 електричних годинників. Все, що оточувало пасажира у вокзальному будинку, повинно було створювати відчуття комфорту. Тогочасний вокзал був взірцем мистецтва та технічного прогресу. Будівлі вокзалу були частково знищені в 1915 р. під час відходу зі Львова російських військ. Багато пошкоджень отримав вокзал у 1918-1919рр. під час посько-української війни, його повна відбудова закінчилася тільки в 1930р. 1 вересня 1939р. він був частково знищений німецькими авіабомбами. Відбудова та реконструкція тривала до середини 50-х років.